Ситуація В ІПР особи з інвалідністю зазначено: «Може працювати вдома». Чи правомірним буде укладення з такою особою трудового договору (а не договору цивільно-правового характеру — підряду)?
Рішення Щодо статусу особи з інвалідністю та її права на працевлаштування
Відповідно до статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі — Закон № 875) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації (далі — ІПР) їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство), а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ з мотивів інвалідності:
— відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі;
— звільнення з ініціативи роботодавця;
— переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди.
Крім випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров’я особи з інвалідністю перешкоджає виконанню нею професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я особи з інвалідністю.
| МОЖНА ПОЧИТАТИ у архівах Живого журналу «КАДРОВИК.UA» або у його друкованій версії: Стасюк Світлана. Перевірки Держпраці з питань додержання законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (№ 8, 2019) Подання звіту до Фонду соціального захисту інвалідів (№ 1, 2019) Ревуцька Валентина. Працевлаштування осіб з інвалідністю — співпраця Державної служби зайнятості та роботодавця (№ 6, 2019) Обчислюємо норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (№ 8, 2019) Бойко Микола. Працівник — особа з інвалідністю не справляється з посадовими обов’язками: звільняємо? (№ 1,2020) Красовська Лариса. Працевлаштування: документи працівника та роботодавця (№ 3, 2020) |
Особа з інвалідністю — це особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (ст. 2 Закону № 875).
Згідно зі статтею 3 Закону № 875 інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.
Щодо пошуку підходящої роботи
Законодавець не обмежує осіб з інвалідністю в пошуку якихось конкретних вакансій, однак з об’єктивних причин таким особам може бути заборонено виконувати певну роботу.
Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, у т. ч. з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства (зокрема і спеціалізованого, на якому працюють лише особи з інвалідністю, наприклад товариство сліпих) або до Державної служби зайнятості. Є також спеціальні ярмарки вакансій, на яких підшуковують роботу для осіб з обмеженими можливостями.
| Основні сфери діяльності, де може ефективно застосовуватися надомна праця осіб з інвалідністю: • складання й ремонт різних видів техніки (побутової, автомобільних приладів, комп’ютерів); • дизайнерські послуги; • навчання (мова, комп’ютер, музика тощо); • консультативна допомога (юридична, психологічна, бізнес-консультування, астрологія); • медична допомога; • бухгалтерський облік та аудит; • робота на телефоні; • розроблення програмного забезпечення і різних мультимедійних продуктів; • редагування, переклад, коректура та мала поліграфія; • виготовлення різних швейних і в’язаних виробів, взуття, прикрас, деталей інтер’єру, ікебана; • відеозйомка та виготовлення відеофільмів тощо. |
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у т. ч. спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням ІПР і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.
Питання щодо організації робочих місць для осіб з інвалідністю регулюються Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV (далі — Закон № 2961).
Робоче місце особи з інвалідністю — це місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємстві (ст. 1 Закону № 2961).
Спеціальне робоче місце особи з інвалідністю — це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо (ст. 1 Закону № 2961).
Читайте також статтю Ліпчанської Вікторії та Красовської Лариси. «Дистанційна робота: визначення, оформлення, оплата» (№ 5,2020)
Якщо в документах медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК) не зазначено, що особі з інвалідністю потрібно створити спеціальне робоче місце, її можна працевлаштувати на «звичайне» робоче місце.
Таким чином, робочим місцем особи з інвалідністю вважається будь-яке робоче місце, на яке її працевлаштовано. При цьому після звільнення такого працівника воно перестає бути «робочим місцем особи з інвалідністю».
ПАМ’ЯТАЙТЕ!
1. Залучення осіб з інвалідністю до робіт зі шкідливими та важкими умовами праці можливе лише в тому разі, якщо це не суперечить висновку МСЕК.
2. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт та робіт у нічний час без їхньої згоди не допускається (ст. 55, 63, частина друга ст. 172 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).
Законодавством не передбачено процедури атестації робочого місця особи з інвалідністю за умовами праці, а тому вона може проводитися відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442.
Згідно зі статтею 19 Закону № 875 для підприємств, у т. ч. підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
| НОРМАТИВ робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю | підприємства з чисельністю працівників до 7 осіб | НЕ ВСТАНОВЛЕНО |
| підприємства з чисельністю працівників від 8 до 25 осіб | 1 робоче місце | |
| підприємства з чисельністю працівників понад 25 осіб | 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік |
ІНФОРМАЦІЯ
Підприємства, у т. ч. підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працівників — осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону № 875, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, у т. ч. на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею. Для підприємств, у т. ч. підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, у т. ч. на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Зазначене не поширюється на підприємства, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (ст. 20 Закону № 875).
Стосовно документів, які підтверджують статус особи з інвалідністю
Згідно зі статтею 5 Закону № 875 види та обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації (ІПР), яка є обов’язковою для виконання державними органами, підприємствами.
Отже, працевлаштовуючись, особа з інвалідністю має надати документи, що підтверджують її статус (видає МСЕК), адже саме вони є підставою для надання їй відповідних пільг. При цьому слід пам’ятати, що у разі, коли інвалідність установлено на певний термін, особа з інвалідністю має в установлений строк пройти черговий огляд.
| ДОКУМЕНТИ, які підтверджують статус особи з інвалідністю | • довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; |
| • ІПР |
ІПР — комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів із визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях МСЕК (ст. 1 Закону № 2961).
Згідно з пунктами 5 і 8 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 757 (далі — Положення № 757), ІПР розробляють протягом 1 місяця із дня звернення особи з інвалідністю до МСЕК. Вона розробляється за участю особи з інвалідністю фахівцями МСЕК із залученням у разі потреби спеціалістів закладів охорони здоров’я, органів соціального захисту, Державної служби зайнятості, органів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду соціального захисту інвалідів та інших органів, які провадять діяльність у сфері реабілітації осіб з інвалідністю.
Статтею 8 Закону № 2961 передбачено, що експертиза професійної придатності повнолітніх осіб з інвалідністю здійснюється МСЕК. До роботи цих комісій залучаються спеціалісти з інженерної психології (психології праці) та психології професійного відбору, педагогічні працівники, що займаються навчанням і професійною підготовкою осіб з інвалідністю, спеціалісти Державної служби зайнятості.
Висновок МСЕК із професійної придатності включається в ІПР особи з інвалідністю і є підставою для здійснення професійної орієнтації, професійної освіти і наступного працевлаштування з урахуванням побажань і думки особи з інвалідністю.
Рішення МСЕК є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, реабілітаційними установами незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності.
Якщо відповідно до ІПР запропонована робота особі з інвалідністю протипоказана, працевлаштовувати на цю роботу особу не можна, навіть якщо вона дала на це свою згоду. Інакше винні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності.
ІЗ ПРАКТИКИ
Часто трапляються випадки, коли запис у розділі «Висновок про умови та характер праці» довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією не відповідає реальній професійній придатності особи з інвалідністю. При цьому особа з інвалідністю, не маючи ІПР, зіштовхується з небажанням роботодавця приймати її на роботу. Щоб вирішити цю ситуацію, потрібно звернутися до МСЕК за зареєстрованим місцем проживання з відповідною заявою, зазначивши у ній дату встановлення інвалідності, трудову рекомендацію, вказану в отриманій довідці МСЕК, а також обставини, які підтверджують факт невідповідності цієї трудової рекомендації. У резолютивній частині заяви зазначаються вимоги про видання ІПР у разі її відсутності та зміну запису про трудову рекомендацію і приведення його у відповідність до реальної професійної придатності.
Отже, спеціальне робоче місце для особи з інвалідністю можна створити як на виробництві, так і вдома. При цьому мають враховуватися обмежені можливості особи з інвалідністю (анатомічні дефекти або нозологічні форми захворювання), її професійні навички та знання, а також рекомендації МСЕК.
Слід пам’ятати, що роботодавець може створити спеціальне робоче місце для особи з інвалідністю лише тоді, коли вже є особа з інвалідністю, яка працюватиме на цьому робочому місці (п. 4.3 рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування» від 14 квітня 2008 року № 07.2-10/2).
Оскільки згідно з частиною шостою статті 24 КЗпП укладати трудовий договір з громадянином, якому запропонована робота відповідно до медичного висновку протипоказана за станом здоров’я, заборонено, в ІПР має бути прописано, що робота на відповідній посаді не шкодить здоров’ю особи з інвалідністю. Крім того, слід зауважити, що особа з інвалідністю взагалі може письмово відмовитися від виконання ІПР. При цьому в програмі робиться відповідний запис (п. 10 Положення № 757)
Сергій Кравцов, завідувач відділу з наукового забезпечення питань зайнятості, соціального діалогу та стандартів праці НДІ праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і НАН України, канд. соціол. наук
