Вхід

(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.
(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.

Захист комерційної таємниці

Дата публікації: 20.07.2015

У процесі підприємницької діяльності, при створенні нових технологій, що є наслідком інтелектуальної праці, виникають насичені різноманітними відомостями інформаційні об’єкти, які мають комерційну цінність, — усілякі методики, перспективні технічні рішення, результати маркетингових досліджень тощо, спрямовані на досягнення підприємницького успіху, які потребують додаткового захисту від третіх осіб

Інформація є першоосновою життя сучасного суспільства, предметом і продуктом його життєдіяльності, а процес її створення, накопичення, зберігання, передавання та обробки стимулює прогрес у сфері знарядь її виробництва,— електронно-обчислювальної техніки, засобів телекомунікації та системи зв’язку. Унаслідок нових інформаційних досягнень державні кордони стають практично прозорими для обігу інформації. Однак комп’ютерні технології — не єдина загроза комерційній таємниці.
Комерційна таємниця як об’єкт інтелектуальної власності має певні особливості, зокрема, — це її універсальність серед інших об’єктів інтелектуальної власності, оскільки під поняття «комерційна таємниця» можна підвести найрізноманітніші відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю суб’єкта господарювання.
Отже, у сфері ринкової економіки інформація стає товаром, а тому її отримання, зберігання, передавання та використання мають підпорядковуватися законам товарно-грошових відносин, тобто інформація стає об’єктом та інструментом управління. Це, у свою чергу, потребує дослідження й деталізації поняття «комерційна таємниця».

Треба знати!
Фахівцями встановлено, що втрата 20 % інформації, яка є комерційною таємницею, призводить до банкрутства підприємство протягом місяця в 60 випадках зі 100.

ЩО ТАКЕ КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ?

Цивільно-правові відносини щодо комерційної таємниці регулюються положеннями ст. 505–508 Цивільного кодексу України (ЦКУ). Указаними нормами визначається, зокрема, перелік майнових прав, пов’язаних із правом інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
Комерційна таємниця — інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому або в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних обставинам заходів щодо збереження її секретності, ужитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть буті відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, крім тих, які відповідно до закону не можуть буті віднесені до комерційної таємниці.
Наведене в ЦКУ визначення комерційної таємниці сформульоване з урахуванням сучасних міжнародно-правових підходів до розуміння комерційної таємниці (TRIPS та NAFTA). Це визначення має міжгалузеве значення в системі законодавства України й підлягає застосуванню під час з’ясування змісту і кваліфікації не лише цивільних, а й трудових, адміністративно-правових, кримінально-правових, процесуальних та інших правовідносин.

ВІДОМОСТІ, ЯКІ НЕ МОЖУТЬ СТАНОВИТИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 № 611 не можуть бути віднесені до комерційної таємниці:
• статутні документи, які дають право займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
• інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
• дані, потрібні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;
• документи про платоспроможність;
• відомості про чисельність і склад працівників, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також про наявність вільних робочих місць;
• документи про сплату податків та обов’язкових платежів;
• інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
• відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та в інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
• відомості, які відповідно до законодавства підлягають оголошенню.

Треба знати!
Підприємства, установи та організації зобов’язані подавати перелічені вище відомості органам державної виконавчої влади, органам контролю та правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до законодавства за їх вимогою.

ЯК НА КОНКРЕТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ВИЗНАЧИТИ ІНФОРМАЦІЮ, ЩО СТАНОВИТЬ КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначає суб’єкт господарювання відповідно до законодавства. Власникові підприємства варто скласти й затвердити перелік інформації, яка не підлягає розголошенню, а також ознайомити із цим переліком працівників, котрі нею володіють. Для визначення такого переліку радимо створити спеціальну комісію, яка групуватиме й уточнюватиме відповідну інформацію. Кількість членів такої комісії не має перевищувати чотирьох-п’яти осіб. Її створюють із найбільш кваліфікованих і компетентних фахівців основних підрозділів та представників служби безпеки підприємства, ознайомлених як із діяльністю підприємства в цілому, так і з роботою окремих підрозділів.
Комісія має прописати механізм захисту комерційної таємниці у внутрішніх документах і визначити ступінь відповідальності за її розголошення. На основі цих даних керівник підприємства видає відповідний наказ.
Деякі роботодавці під час прийняття на роботу наполягають, щоб працівники підписали зобов’язання про нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю. При цьому слід пам’ятати, що працівник має бути обов’язково попередньо ознайомлений із переліком зазначеної вище інформації, адже якщо йому буде невідомо, які відомості належать до комерційної таємниці, то, відповідно, він не нестиме відповідальності за їх розголошення.

Треба знати!
Відомості комерційного характеру є комерційною таємницею або конфіденційною інформацією лише в тому разі, якщо це документально підтверджено відповідним волевиявленням їх власника.

Згідно зі ст. 162 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона не відома третім особам і до неї нема вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів для охорони її конфіденційності. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених вище умов.
Таким чином, склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначає самостійно власник цих відомостей або керівник підприємства з дотриманням вимог законодавства.
Основним локальним документом у сфері захисту інформації від несанкціонованого доступу є положення про комерційну таємницю. У ньому бажано відобразити:
• загальні положення щодо функцій керівництва підприємства у сфері захисту інформації, розмежування доступу до цієї інформації;
• порядок приймання та обліку інформації, що містить комерційну таємницю;
• механізм забезпечення збереження інформації, що є комерційною таємницею, порядок проведення її інвентаризації. Також слід визначити механізм забезпечення доступу до комерційної таємниці сторонніх осіб (у т. ч. органів державної влади, які мають право на отримання певної інформації). Варто передбачити окрему норму, згідно з якою сторонні особи допускаються до ознайомлення з документами, у яких міститься інформація, що становить комерційну таємницю, лише з дозволу керівника за наявності письмового запиту. При цьому такі особи мають або укласти угоду з підприємством про нерозголошення комерційної таємниці, або надати розписку про таке нерозголошення;
• порядок поширення комерційної таємниці;
• порядок виключення інформації зі складу такої, що становить комерційну таємницю.
Відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, повинні мати такі ознаки:
• не містити державної таємниці;
• не заподіювати шкоди інтересам суспільства;
• належати до виробничої діяльності підприємства;
• мати дієву або потенційну комерційну цінність і створювати переваги в конкурентній боротьбі;
• бути обмеженими в доступі тощо.
Зазвичай комерційною таємницею є така інформація:
• відомості про укладені або заплановані контракти. Не підлягають розголошенню не лише суть і текст договорів, контрактів, а й дата і сам факт їх укладення;
• відомості про рівень прибутку, цінову політику;
• документи, що характеризують працівників підприємства з того чи іншого боку;
• фінансові та адміністративні плани розвитку підприємства;
• дані про контрагентів (постачальників і клієнтів);
• незапатентовані науково-технічні розробки, бази даних та інші комп’ютерні програми;
• власні винаходи та раціоналізаторські пропозиції, які ще не захищені авторським або патентним правом; маркетингові дослідження; власні аналітичні огляди ринку.
Треба знати!
Об’єкти інтелектуальної власності, щодо яких отримано патенти або авторські свідоцтва, нема сенсу відносити до комерційної таємниці, оскільки подібні об’єкти охороняються відповідним законодавством (законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 № 3687-ХІІ, «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-ХІІ, «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 № 3688-ХІІ, «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-ХІІ).

На документах, у яких міститься інформація, що становить комерційну таємницю, проставляють гриф «Комерційна таємниця» («КТ») або «Конфіденційно» («Конф.»).

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

 

Організаційні заходи

Щоб захистити інформацію, яка є важливою для підприємства, обмежують доступ до неї. Тобто кожен працівник отримує можливість працювати лише з тими даними, які потрібні для виконання його обов’язків.
Наприклад, менеджерові із збуту необов’язково мати доступ до бухгалтерських регістрів, крім тих, у яких міститься інформація про контрагентів, з якими безпосередньо він працює. Також можна обмежити доступ до контрактів, укладених із постачальниками та покупцями. Комерційному директорові бухгалтерські регістри потрібні для роботи, як і контракти. Таким чином, дані пов’язані із стратегічним розвитком підприємства, будуть відомі лише його комерційному директорові.

Технічні заходи

З метою захисту інформації використовують спеціальні програми та обладнання, які унеможливлюють перегляд та/або копіювання важливої електронної інформації. Для цього блокують доступ до жорсткого диска або можливість використання змінних цифрових носіїв. Здійснення таких заходів покладають зазвичай на адміністратора системи.
Інформацію, що становить комерційну таємницю, слід розбити на категорії за рівнем важливості:
1) відомості, які потребують максимально повної таємності;
2) інформація, розголошення якої можливе, але не бажане;
3) повсякденна робоча інформація.
Також складають список працівників, які мають доступ до кожної групи інформації.

Юридичні заходи

Право суб’єкта підприємницької діяльності на комерційну таємницю може бути оформлене внесенням відповідних доповнень до таких документів:
• статуту підприємства (прописують, що запроваджується режим комерційної таємниці);
• засновницького договору;
• колективного договору;
• положення про комерційну таємницю і правила її збереження;
• положення про дозвільну систему доступу виконавців до документів і відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства; про режим роботи працівників із даними, що становлять комерційну таємницю, або до інших локальних документів.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

Способи розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, можуть бути різними:
• повідомлення зазначених відомостей іншим особам, зокрема конкурентам;
• надання іншим особам для ознайомлення документів, у яких міститься інформація, що становить комерційну таємницю;
• повідомлення зазначених вище відомостей у засобах масової інформації тощо.
За порушення прав роботодавця щодо збереження комерційної таємниці законодавством України передбачено такі види відповідальності:
• матеріальна;
• цивільно-правова;
• адміністративна;
• кримінальна.

Матеріальна відповідальність

Відповідно до ст. 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Кримінальна відповідальність

Згідно зі ст. 231 Кримінального кодексу України (ККУ) умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це заподіяло істотну шкоду суб’єктові господарської діяльності, караються штрафом у розмірі від 3000 до 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг), тобто від 51 000 до 136 000 грн.
Відповідно до ст. 232 ККУ умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єктові господарської діяльності, карається штрафом у розмірі від 1000 до 3000 нмдг з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Адміністративна відповідальність

У ст. 1643 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за недобросовісну конкуренцію.
Так, незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 30 до 44 нмдг з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини або без такої.
Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п’яти до дев’яти нмдг.
Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також іншої конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне за собою накладення штрафу в розмірі від дев’яти до 18 нмдг.

Як свідчить судова практика, притягнути до матеріальної відповідальності колишніх працівників за розголошення конфіденційної інформації майже неможливо через труднощі в отриманні доказів її розголошення, а також визначення розміру збитків. Таким чином, найбільш ефективними методами захисту комерційної таємниці будуть профілактичні заходи, якими передбачатиметься грамотний підхід до укладення трудових договорів (контрактів) та ведення кадрової політики, а також встановлення надійної системи технічного захисту інформації.
Як казав Уїнстон Черчилль, хто володіє інформацією — той володіє світом. Отже, будь-яка комерційна інформація має бути захищена, щоб ніхто інший не зміг скористатися нею у власних меркантильних інтересах.

Стаття надана редакцією газети «Кадри і зарплата»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків» 
(детальніше — журнал «Кадри і зарплата» № 12, 2015)

Оксана Єременко,
головний бухгалтер ТОВ «ОЛВІС»