Ситуація
Працівниця, для якої підприємство є основним місцем роботи, пішла служити до Збройних Сил України за контрактом в особливий період на три роки. У цей час вона завагітніла. Як бути?
Рішення
Відповідно до вимог частини першої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі — Закон № 2232), Законом України від 12 грудня 1991 року № 1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу», Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011).
Відповідно до статті 11 Закону № 2011 військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. На період вагітності та пологів зазначений у медичному висновку військовослужбовець-жінка на підставі наказу командира (начальника, керівника) увільняється від виконання службових обов’язків з виплатою допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, яка надається у розмірі 100 % грошового забезпечення.
За період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років відповідно до чинного законодавства України збереження заробітної плати (грошового забезпечення) не передбачено.
Так, на підставі медичного висновку військовослужбовцям-жінкам надаються відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів — 70 календарних днів, після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів. Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням військовослужбовця-жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України 25 березня 1992 року № 2232 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов’язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов’язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов’язки не були пов’язані з військовою службою;
5) під час виконання обов’язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
При цьому слід зазначити, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі:
- перебування на лікуванні;
- захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу;
- безвісної відсутності — до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим;
- настання інших випадків, визначених законодавством.
Ураховуючи положення чинного законодавства, з дати початку відпустки по вагітності та пологах, а також відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років підстав для виплати середнього заробітку, відповідно до вимог статті 119 КЗпП, за місцем роботи за трудовим договором не вбачається, оскільки військовослужбовцем не виконуються обов’язки військової служби.
Виплати середнього заробітку, передбачені статтею 119 КЗпП, можуть бути поновлені після того, як військовослужбовець розпочне виконання обов’язків військової служби. При цьому за працівником зберігається місце роботи (посада) на підприємстві, в установі, організації, у якому він працював на час призову (вступу) на військову службу.
 | Автор Вікторія Ліпчанська, шеф-редактор кадрового напряму групи компаній «МЕДІА-ПРО» та журналу «КАДРОВИК.UA», президент Всеукраїнської асоціації кадровиків, головний координатор Академії Трудових Відносин |
