Відповідно до частини першої статті 60-2 Кодексу законів про працю України дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
При цьому законодавство не містить заборони виконання такої дистанційної роботи за кордоном. Тому відповідно у випадку, коли працівник у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я під час дії воєнного стану виїхав за межі країни й має технічну можливість виконання трудових функцій дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, йому здійснюється виплата заробітної плати відповідно до умов, установлених у трудовому договорі, за фактично виконану роботу (відпрацьований час).
У табелі обліку відображається фактично відпрацьований працівником час.
Замовляйте унікальне тематичне видання «Робота за межами підприємства: дистанційна, вдома, роз’їзна. Спецвипуск № 1′ 2021» від експертів журналу «КАДРОВИК.UA».
