Роботодавець має право стягнути в судовому порядку суму заробітку за незароблені дні відпустки. Відповідний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 332/1433/17.
Йдеться про випадок, коли працівник звільнився з роботи до закінчення робочого року, за який він одержав відпустку повної тривалості. Під час звільнення відрахування із суми зарплати, нарахованої під час остаточного розрахунку, за наказом (розпорядженням) підприємства не проведено у зв’язку з недостатністю коштів.
Слуги Феміди вказали на те, що згідно з частиною першою статті 127 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), частиною першою статті 26 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР відрахування із зарплати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Один із таких випадків — відрахування для покриття заборгованості підприємству, де особи працюють.
Відраховують суми із зарплати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: у разі звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки (п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП). Аналогічна норма міститься і в статті 22 Закону України «Про відпустки» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.
Тому Верховний Суд підсумовує: роботодавець може звернутися із вимогами про стягнення коштів за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки до суду протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.
