Щодо від’їзду працівника у відрядження (повернення з нього) у вихідний/святковий день

Дата публікації: 04.10.2019

Службовим вiдрядженням вважається поїздка працiвника за розпорядженням керiвника пiдприємства на певний строк до iншого населеного пункту для виконання службового доручення поза мiсцем його постiйної роботи (за наявностi документiв, що пiдтверджують зв’язок службового вiдрядження з основною дiяльнiстю пiдприємства).

Загальні питання організації відрядження працівників бюджетних установ та організацій регулюються Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженою наказом Мінфіну від 13 березня 1998 року № 59 (далі — Інструкція № 59).

Відповідно до Інструкції № 59, якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то за роботу в ці дні виплачується компенсація відповідно до чинного законодавства. Якщо, працiвник вiдбуває у вiдрядження у вихiдний день, то йому пiсля повернення з вiдрядження в установленому порядку надається iнший день вiдпочинку.

Якщо наказом про вiдрядження передбачено повернення працiвника з вiдрядження у вихiдний день, то працiвниковi може надаватися iнший день вiдпочинку. Питaння щодо нaдання іншого дня відпочинку для пpацівника, який прибуває iз відрядження y вихідний день, пoвинне бути вpегульоване правилами внутрішнього трудового розпорядку.

День вибуття у вiдрядження та день прибуття з нього вважаються днями перебування працiвника у вiдрядженнi. Тож, строк відрядження, який припадає, зокрема, і на вихідні або святкові необхідно зазначити у наказі про відрядження.

У листі Мінсоцполітики від 19 червня 2008 року № 154/13/116-08 (далі — Лист № 154/13/116-08) зазначено, що дні відбуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи, тому компенсація за роботу в ці дні не виплачується.

Адже, добираючись до місця відрядження, працівник фактично не здійснює свої посадові обов’язки в такий день. За такі дні працівнику виплатять лише добові.

Також не треба оплачувати додатковий день відпочинку, наданий працівнику замість дня вибуття у відрядження, у вихідний/святковий/неробочий день (прибуття з неї в такий день).

На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, на яке він направлений, але оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором і, відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Крім того, згідно із Листом № 154/13/116-08 відносно працівників які направляються y відрядження cпеціально для роботи y вихідні aбо святкові й неробочі дні, тo такими пpацівниками слід ввaжати тих, якi відряджаються з oбов’язком працювати y ці дні, щo має бyти прямо oбумовлено в наказі пpо відрядження. Компенсація зa роботу y ці дні пpовадиться відповідно дo статей 72, 73, 107 КЗпП і тільки за години, фактично вiдпрацьованi у святковий (неробочий чи вихiдний) день.

Норми Інструкції № 59 обов’язкові лише для бюджетників та на госпрозрахункові підприємства не поширюються, а мають лише довідковий характер. Тому, таким підприємствам доцільно підготувати внутрішні Положення про службові відрядження з урахуванням вимог КЗпП та використання норм (при необхідності) Інструкції № 59, зокрема, i щодо компенсацiї працiвникам у випадку їхнього відбуття або повернення із відрядження.