Чи можна звільнити працівницю, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, в останній день такої відпустки? Чи потрібно для цього виходити на роботу або ж спочатку оформити відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а вже потім звільнити таку працівницю?
Доречно нагадати, що відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами надається жінкам на підставі листка непрацездатності. Її тривалість становить 70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 календарних днів після такого дня.
Якщо працівниця вирішила звільнитися у цей період, то таке рішення не суперечить чинному законодавству. Стаття 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) забороняє звільнення в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці саме з ініціативи роботодавця. Більше того, стаття 184 КЗпП узагалі забороняє звільняти таких «особливих» працівників з ініціативи роботодавця, крім випадків повної ліквідації підприємства та закінчення строку трудового договору.
Отже, бачимо, що звільнення у відпустці з ініціативи самої працівниці цілком можливе.
Нюанси такого звільнення полягають у тому, що перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами жодним чином не обмежує працівницю вправі подати заяву про звільнення. Прикладом у цій ситуації може бути звільнення за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП) у строк, який влаштовує обидві сторони, зокрема в останній день перебування у відпустці.
Таке ж правило працює і в разі, якщо працівниця вирішить звільнитися за власним бажанням (стаття 38 КЗпП). При цьому попереджувати роботодавця про звільнення за власним бажанням за 2 тижні не є обов’язковим, якщо працівниця зазначить у заяві поважну причину для скорочення двотижневого строку попередження (наприклад, догляд за дитиною до 14 років), то роботодавець зобов’язаний буде її звільнити в той строк, який вона вказала.
Інакше кажучи, якщо ініціатива звільнення виходить від працівниці або відбувається за угодою сторін (роботодавець не змушує її до цього), зі звільненням проблем не буде, і зобов’язувати її оформлювати відпустку для догляду за дитиною до 3 років або виходити на роботу для дотримання двотижневого строку попередження про звільнення не потрібно. Тим паче, що відпустка для догляду за дитиною до 3 років — це право, а не обов’язок працівниці.
До речі, у разі якщо працівниця вирішить звільнитися останнім днем відпустки, для цього спеціально виходити на роботу і працювати в день звільнення не потрібно!
Так, в пункті 2.27 Інструкції № 58 «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України
від 29 липня 1993 року (далі — Інструкція № 58), зазначено: «Днем звільнення вважається останній день роботи».
Нагадаємо, норма вказує на те, що в день звільнення працівник усе ще перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.
Тож працівницю, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, можна звільнити як за власним бажанням, так і за угодою сторін останнім днем такої відпустки.
Головним є дотримана вимоги статті 47 КЗпП, а саме: у день звільнення працівниці необхідно видати:
• трудову книжку (якщо вона зберігалася у роботодавця);
• копію наказу про звільнення і проведений остаточний розрахунок.
Попередьте про це працівницю, щоб цього дня вона прийшла за трудовою книжкою і копією наказу. Якщо день звільнення закінчується, а працівниця так і не прийшла, цього ж дня направте їй поштою повідомлення з вказівкою про необхідність отримати трудову книжку, копію наказу, зарплату.
Будьте уважними при проведенні остаточного розрахунку з працівницею: час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами зараховується до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку.
За цей період працівниця заробить декілька днів щорічної відпустки, а тому при звільненні їй має бути нарахована компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.
Щодо «декретних» виплат, то не треба хвилюватися за виплачену допомогу по вагітності та пологах. Вона поверненню не підлягає, навіть якщо працівниця надумала звільнятися раніше. Саме такої позиції дотримується Фонд соціального страхування України у листі «Щодо повернення допомоги по вагітності та пологах у разі звільнення та форм довідок для підтвердження страхового стажу» від 15 травня 2018 року № 2.4-15-1677: «У разі виявлення бажання жінки розірвати трудовий договір під час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами сума допомоги по вагітності та пологах за частину відпустки, що припадає на період після звільнення, перерахунку та поверненню не підлягає».
Залишається у працівниці і допомога при народженні дитини. Адже на її отримання факт звільнення ніяк не вплине.
Звертаємо вашу увагу на те, що виключний перелік підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини наведено в частині дев’ять статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, а саме:
- позбавлення батьківських прав;
- відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;
- тимчасове влаштування дитини на повне держутримання;
- припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;
- нецільове використання коштів і незабезпечення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Отже, роботодавець може спати спокійно, не порушуючи вимог законодавства, і працівниця не втратить жодних виплат.
Джерело: за матеріалами HR Ліга
