Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Нормами статті 29 КЗпП встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний, зокрема, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно з частиною першою статті 142 КЗпП правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Недотримання роботодавцем, в тому числі підприємцем, визначеного порядку допуску до роботи працівника є порушенням законодавства про працю.
Відповідальність роботодавця за порушення законодавства про працю визначено статтею 265 КЗпП та статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Лист Мінсоцполітики від 21.06.2017 № 312/0/22-17/13
Крім цього, вважаємо, що оскільки фізична особа — підприємець у розумінні норм КЗпП виступає роботодавцем, то він також має розробляти правила внутрішнього трудового розпорядку.
Лист Мінсоцполітики від 28.12.2017 № 568/0/22-17/134
