Статтею 52 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначено, що для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Разом з тим слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено встановлювати єдину норму тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути відмінна залежно від того, який робочий тиждень встановлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях рішення щодо встановлення норми тривалості робочого часу на рік приймається самостійно за умови дотримання вимог статей 50–53, 67 і 73 КЗпП.
Організація робочого часу: нестандартна ситуація — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
Листи Мінекономіки стосовно норм робочого часу, що публікуються в засобах масової інформації, не реєструються в Міністерстві юстиції України в установленому порядку, а тому не є нормативними актами. Вони служать як рекомендація або, враховуючи те, що в них визначені всі нормоутворюючі фактори, як методичний посібник при розрахунку норми тривалості робочого часу на рік безпосередньо на підприємстві в установі, організації.
Відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, Мінекономіки не здійснює розрахунок норми тривалості робочого часу за конкретні періоди.
Звертаємо також увагу, що при розрахунку робочих днів до закінчення воєнного стану слід врахувати положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон), якими визначено особливості встановлення та обліку часу роботи і часу відпочинку у період дії воєнного стану.
Розрахунок норми тривалості робочого часу на 2025 рік — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
Так, частиною шостою статті 6 Закону встановлено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої-п’ятої статті 67 та статей 71, 73, 781 КЗпП та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки».
Тобто на період дії воєнного стану положення КЗпП щодо скорочення роботи на одну годину напередодні святкових і неробочих днів, перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого, перенесення вихідних та робочих днів відповідно до рекомендації Кабінету Міністрів України, заборони залучення до робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, не застосовуються.
Збільшення кількості годин роботи, що мають відпрацювати працівники у період воєнного стану у порівнянні з мирним часом, не призводить до збільшення нормальної тривалості робочого часу на тиждень, встановленого частиною першою статті 50 КЗпП.
Доплата за суміщення: установлюємо від посадового окладу за основною посадою чи за суміщуваною? — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
Таким чином, законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на відповідний період, вона може бути різною залежно від графіку роботи роботодавця, тому обраховується ним самостійно.
Лист Мінекономіки від 29 жовтня 2024 року № 4701-05/77010-09
Джерело: КАДРИ.UA