Правові та організаційні засади забезпечення збору й обліку єдиного внеску, умови, порядок нарахування і сплати, повноваження органа, що здійснює збір і ведення обліку, визначено Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2464).
Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) є роботодавці, зокрема підприємства, установи й організації, інші юрособи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності й господарювання, які використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем (далі — ФОП), якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців і громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ й організацій, інших юросіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Базою для нарахування ЄСВ для підприємств, установ й організацій, які використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
До Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 (далі — Перелік № 1170), належать, зокрема:
- витрати на підготовку й перепідготовку кадрів (окрім суми заробітної плати, що зберігається за основним місцем роботи працівників, за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів), а саме:
— витрати на оплату навчання працівників у вищих навчальних закладах та установах підвищення кваліфікації, професійної підготовки та перепідготовки кадрів (п. 9 розд. ІI Переліку № 1170);
— витрати на платне навчання працівників і членів їх сімей, не пов’язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом (п. 11 розд. ІI Переліку № 1170).
Отже, кошти, які сплачує роботодавець за навчання найманих працівників на курсах водіїв і курсах із вивчення іноземних мов не належать до фонду оплати праці та не є базою для нарахування ЄСВ.
