Мінсоцполітики у листі від 29.01.2016 р. № 26/13/116-16 повідомило, що право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці визначається у строгій відповідності зі Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. N 1290.
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України “Про відпустки” до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
Разом з тим, відповідно до частини другої цієї статті Закону чітко визначено, що до часу роботи, що дає право на відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (стаття 7 Закону) та за особливий характер праці (стаття 8 Закону), зараховуються:
– час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
– час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
– час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Тобто періоди, в які працівники звільнені від роботи у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації, до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці або за особливий характер праці, не зараховуються.
