Цивільно-правовий договір, або цивільно-правова угода — домовленість (правочин) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України; далі — ЦКУ). Цивільно-правовий договір є однією з підстав виникнення зобов’язальних правовідносин (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦКУ). Такий договір є юридичною конструкцією, що опосередковує широкий спектр різноманітних дій учасників цивільних правовідносин майнового та організаційного характеру.
А договір підряду, договір про надання послуг та інші — це види цивільно-правових договорів.
Визначення поняття трудового договору викладено у статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Це є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у т. ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, зокрема й дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Вашій увазі було представлено інформацію зі статті журналу «КАДРОВИК.UA» № 9 (2018 р.).
