Управління Держпраці у Житомирській області інформує, що листом Міністерства економіки України від 1 липня 2021 року № 4712/06/34401-07 визначено порядок застосування норм законодавства про працю у частині щорічного надання батькам додаткової оплачуваної відпустки.
Так, відповідно до статті 19 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР Закону України «Про відпустки» (далі — Закон № 504) додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів надається щорічно:
• одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину;
• матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
• одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі);
• особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків.
Чинним законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що він не скористався правом на додаткову соціальну відпустку.
В такому випадку, роботодавцю може бути надано будь-який належно оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дитини не надавалася така соціальна відпустка.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 504 одним із видів соціальних відпусток є додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (далі — соцвідпустка на дітей). Той факт, що догляд за дитиною з інвалідністю здійснює батько, для цілей надання соцвідпустки на дітей матері такої дитини юридичне значення не має. Ні стаття 182-1 Кодексу законів про працю України, ні стаття 19 Закону № 504/96-ВР не ставлять право одного з батьків, що мають дитину з інвалідністю, на соцвідпустку на дітей у залежність від того, хто фактично здійснює догляд за дитиною. Обмеження щодо надання такого роду відпустки є вичерпними та консолідуються в тому числі, наявністю інформації щодо нереалізованого права одного з батьків на використання додаткової соціальної відпустки за період, який вона надається.
Право працівника на соцвідпустку на дітей зберігається до досягнення дитиною віку 18 років, якщо вона не набуває права повнолітньої раніше (листи Мінсоцполітики від 5 серпня 2016 року № 435/13/116-16 та від 25 лютого 2015 року № 76/13/116-15).
Джерело: https://buh.ligazakon.net
