Особа звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) від 17 серпня 2020 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058); про зобов’язання ПФУ призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі — Закон № 1788).
На час звернення до управління ПФУ позивачці виповнилося 50 років, вона мала страхового стажу роботи понад 31 рік, у тому числі на роботах за списком № 2 — понад 20 років. ПФУ відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивуючи тим, що позивачка не досягла пенсійного віку, який за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 (у редакції, чинній на день її звернення), становив 55 років.
Луганський окружний адміністративний суд звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з поданням про розгляд цієї типової справи ВС як зразкової. КАС ВС позов особи задовольнив. Це рішення є зразковим для справ, у яких предмет спору — оскарження дій територіального органу ПФУ щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, та у ньому наведено обставини зразкової справи, які зумовлюють типове застосування норм матеріального права.
Переглядаючи цю зразкову справу, Велика Палата ВС змінила мотивувальну частину рішення КАС ВС, виклала його в редакції цієї постанови, а в решті — залишила без змін.
ВП ВС виходила з того, що Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (який набрав чинності 1 квітня 2015 року) збільшено раніше передбачений пункт «б» статті 13 Закону № 1788-XII вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам із 50 років до 55 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційною стаття 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-XII, з одного боку, та Закону № 1058-IV — з іншого, в частині визначення віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий — у 55. Оскільки норми цих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата ВС дійшла висновку, що вони явно суперечать одна одній.
ВП ВС зауважила, що у справі № 520/15025/16-а було сформульовано правовий висновок про те, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов’язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Джерело: Верховний Суд
