Державна служба України з питань праці надала чітке роз’яснення щодо виконання роботи під час простою. Ключовий висновок — у період простою працівник не виконує трудові обов’язки, а будь-яка фактична робота в цей час вважається роботою і має оплачуватися.
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України, простій — це зупинення роботи через відсутність організаційних або технічних умов, дію невідворотної сили чи інші обставини. За загальним правилом, у цей період працівник звільняється від виконання обов’язків, визначених трудовим договором.
Час простою не з вини працівника оплачується не нижче ніж у розмірі двох третин тарифної ставки (окладу). При цьому закон дозволяє роботодавцю за згодою працівника тимчасово перевести його на іншу роботу — на тому ж або іншому підприємстві в межах тієї ж місцевості.
Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 21 99 77
Окремо Держпраці наголошує: законодавство не визначає місце перебування працівника під час цілоденного простою. Це питання роботодавець вирішує самостійно, видаючи відповідний наказ. Якщо працівника зобов’язали бути на робочому місці, він перебуває там у межах режиму роботи, але не виконує посадових обов’язків.
Водночас, якщо працівник під час простою фактично виконує роботу, зокрема дистанційно або поза приміщенням роботодавця, така діяльність вважається трудовою і підлягає оплаті за загальними правилами, а не як простій.
Отже, простій не може бути «прихованою дистанційною роботою». Якщо робота є — вона має бути оформлена й оплачена належним чином.
Джерело: Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці
