В індивідуальній податковій консультації від 9 листопада 2018 року надані роз’яснення щодо оподаткування допомоги з тимчасової непрацездатності, яка виплачується Фондом соціального страхування на користь особи, що провадить незалежну професійну діяльність.
Відповідно до частини 1 ст. 18 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-ХIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 1105) страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, зокрема, які провадять незалежну професійну діяльність.
Статтею 20 Закону № 1105 встановлено види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у тому числі допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регламентується ст. 178 Кодексу.
Згідно з п. 178.3 ст. 178 Кодексу оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Отже, дохід у вигляді матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності), який виплачується Фондом не включається до доходу особи, яка провадить незалежну професійну діяльність проте оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податків – фізичних осіб.
Пунктом 163.1 ст. 163 Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування резидента є, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого не включається, зокрема, винагороди і страхові виплати, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, крім виплат пов’язаних з тимчасовою втратою працездатності (пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Водночас згідно пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.
Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).
Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу та ставка військового збору визначену пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі – форма N 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.
Отже, Фонд, який виплачує допомогу по тимчасовій непрацездатності, повинен виконати функції податкового агента в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету за рахунок таких осіб податок на доходи фізичних осіб та військовий збір і відобразити зазначену допомогу у формі N 1ДФ.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
