Державні службовці, які мають понад п’ять років стажу державної служби, мають право на щорічну додаткову оплачувану відпустку. Її надання регулюється Законом України «Про державну службу» та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 270.
Тривалість додаткової відпустки залежить від стажу державної служби. Починаючи з шостого року служби, працівникові надається один додатковий календарний день, а за кожний наступний рік стажу її тривалість збільшується ще на один день. Максимальна тривалість становить 15 календарних днів.
Відпустку можна використати разом із щорічною основною або окремо — за погодженням із керівником державної служби відповідно до затвердженого графіка. За бажанням працівника її дозволено поділити на частини, а невикористані дні перенести на інший період чи приєднати до відпустки наступного року.
Законодавство також визначає випадки, коли додаткову відпустку переносять або продовжують. Це можливо, зокрема, через тимчасову непрацездатність, відкликання з відпустки для виконання невідкладних завдань, відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами або збіг із навчальною відпусткою.
Радимо прочитати: «Мінекономіки пояснило, як рахувати відпустку працівникам з інвалідністю»
Водночас існують ситуації, коли така відпустка не надається. Зокрема, під час відпустки для догляду за дитиною до трьох років, окремих видів відпусток без збереження заробітної плати, а також у період навчання з відривом від служби для підвищення професійної компетентності.
Під час воєнного стану право на додаткову відпустку зберігається, однак діють особливі правила. Якщо державний службовець залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, роботодавець має право відмовити у наданні будь-якого виду відпустки, за винятком відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до трьох років.
У разі звільнення державному службовцю виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки, а за певних умов невикористану відпустку може бути надано безпосередньо перед звільненням. Це гарантує реалізацію права працівника на належний відпочинок навіть у разі припинення державної служби.
Джерело: НААУ
