Догляд за пенсіонером, незалежно від його віку, за відсутності висновку медичного закладу про потребу в сторонньому догляді, не може бути підставою для зарахування періодів такого догляду до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком. Такого висновку дійшов Верховний Суд, розглянувши справу за позовом до управління Пенсійного фонду України.
Позивач звернувся до управління ПФУ з вимогою призначити йому пенсію за віком (після досягнення 60 років) як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки на цей період він не мав необхідного страхового стажу — не менше 15 років (відповідно до норм законодавства в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), просив зарахувати до його страхового стажу період догляду за пенсіонерами.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо підтвердження позивачем періодів участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та його права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки факт перебування позивача в зоні ЧАЕС підтверджують докази, наявні в матеріалах справи.
Водночас Верховний Суд зазначив, що за відсутності необхідного мінімального страхового стажу особі не може бути призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII навіть за умови підтвердження факту участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у відповідні періоди.
Верховний Суд вказав, що до стажу роботи зараховують періоди догляду не за будь-яким пенсіонером, а лише за тим, який потребує такого догляду (п. «ж» ст. 3 та п. «є» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII). Потреба в такому догляді має бути підтверджена відповідним висновком медичного закладу. Адже саме стан здоров’я є тим критерієм, за яким певних осіб відносять до категорії осіб, час догляду за якими зараховують до стажу роботи.
