Гендерна рівність згідно із Законом України від 08 вересня 2005 року № 2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» – це рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Гендерна рівність на ринку праці передбачає рівні права для жінок і чоловіків на робочому місці, а також їх рівну значимість, можливості, обов’язки та участь у всіх сферах суспільного й особистого життя.
За даними Держстату, жінки складають 48% зайнятого населення віком від 15 до 70 років в Україні або 7,3 млн з 15,4 млн зайнятих осіб.
В Україні зареєстровано близько 1,9 млн фізичних осіб — підприємців, з яких 46 % зареєстрували жінки. Якщо поглянути на це в регіональному розрізі то виділяються Хмельницька область, у якій найбільше жінок-підприємців – 51 %, а також місто Київ та Харківська область, де їх найменше по 43 %.
Також, в Україні зареєстровано близько 1,4 млн юридичних осіб, та лише у 29 % з них на керівних посадах опинились жінки. І хоч це далеко від гендерного паритету, проте ця цифра дорівнює середньосвітовому показнику 29% і трохи менша за середній показник по Європейському Союзу – 30%. Найбільша частка юридичних осіб з керівниками жінками знаходиться в Донецькій та Херсонській областях 32% та 31,6% відповідно. При цьому найменший відсоток у м. Києві – 27,5 % та Київській області – 27,1%.
Вебінар (запис) «Уникаємо типових помилок в питаннях діловодства: вимоги, приклади з практики»
Для вирішення проблем гендерної нерівності у сфері праці необхідно робити впевнені кроки для зрівняння оплати праці між галузями та зменшення відмінностей у змісті та оплаті праці за статевою ознакою. Також для зростання рівня зайнятості на основі дотримання принципу гендерної рівності необхідно контролювати дотримання роботодавцями трудового законодавства з метою попередження фактів гендерної дискримінації.
Джерело: Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці
