Реєструйся

Грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку не належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці й підстави для накладення штрафу за ст. 265 КЗпП відсутні


Фабула судового акта: у наведеній справі Управлінням Держпраці було накладено на юридичну особу штраф на підставі абзацом 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Відповідно до абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом було встановлено, що норми і гарантії в оплаті праці, які визначені ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) та положеннями КЗпП, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

Своєю чергою, відповідно до статті 1 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що судом першої інстанції помилково ототожнено державні гарантії, пов’язані із відпусткою, та мінімальні державні гарантії в оплаті праці.

Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки не належить до мінімальних державних гарантій, не є нормою чи гарантією в оплаті праці, що передбачена ч. 1 ст. 12 Закону № 108 та КЗпП та підстави для накладення штрафу за абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП відсутні.