Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) та синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – це проблема охорони здоров’я та трудових прав, яка спричиняє глибокі наслідки для сфери праці, впливаючи на працівників та їхні сім’ї, роботодавців і національну економіку. Минуло понад 30 років, відколи було діагностовано перший випадок інфікування ВІЛ, але пов’язані з ВІЛ стигма і дискримінація на робочих місцях залишаються значною перешкодою. Вони позбавляють працівників основних прав людини та знижують ефективність зусиль із запобігання ВІЛ-інфекції.
Стигматизація – це упереджене, негативне ставлення до окремої людини чи групи людей, пов’язане з наявністю у неї/них якихось особливих властивостей чи ознак. Вона проявляється опосередковано через поширення в суспільстві негативного ставлення, що пізніше приводить до дискримінації, як прямого порушення прав.
Міжнародна організація праці значну увагу приділяє проблемі обмеження прав працівників, які хворі на ВІЛ/СНІД. В Рекомендації МОП від 02 червня 2010 року № 200 щодо ВІЛ/СНІДу та сфери праці визначено, що не повинна мати місця дискримінація або стигматизація працівників, зокрема шукачів роботи й претендентів на робочі місця на підставі їхнього фактичного або приписуваного статусу ВІЛ-інфікованих осіб чи на підставі їхньої належності до регіонів світу або верств населення, які вважаються більшою мірою підданими ризику інфікування ВІЛ або більш уразливими до ВІЛ-інфекції.
Фактичний або приписуваний статус ВІЛ-інфікованої особи не повинен бути причиною припинення трудових відносин.
Джерело: Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці
