Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі — роботодавець), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 23Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) трудовий договір може бути:
- безстроковим, що укладається на невизначений строк;
- на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
- таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Строкові трудові договори обов’язково укладаються при прийнятті на роботу:
- на період тимчасової відсутності працівника, наприклад, у зв’язку з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- на період проходження працівником військової або альтернативної служби;
- на період перебування працівника на виборній посаді в органах місцевого самоврядування;
- при укладені контракту, якщо це передбачено законом;
- при прийнятті на роботу тимчасових і сезонних працівників;
- при прийнятті на роботу працівника, який ініціює укладення строкового трудового договору;
- в інших випадках, коли за своїм характером робота не може виконуватися постійно.
Інспектор наголосила, що якщо працівник не може працювати постійно з причин, які обумовлюється сімейно-побутовими обставинами, він може попросити роботодавця про укладення строкового трудового договору. Такий факт обов’язково фіксується у заяві та наказі про прийняття на роботу.
Якщо в жодному документі не буде зафіксовано, що строковий трудовий договір укладається в інтересах працівника, такий договір може бути визнаний безстроковим. Але в зазначених документах не потрібно прописувати конкретні причини, достатньо зазначити, ще це зумовлено сімейно-побутовими обставинами.
Також в наказі про прийняття на роботу зазначається останній день роботи працівника якщо строковий трудовий договір укладено на визначений строк.
У разі якщо строковий трудовий договір укладається на час виконання певної роботи, тобто, неможливо одразу визначити строк договору, тоді в наказі про прийняття на роботу зазначається, що працівник приймається за строковим трудовим договором, а сам строк прив’язується до певної події, наприклад, до фактичного виходу на роботу основного працівника з відпустки згідно зі статтею 18 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР.
При заповненні трудової книжки працівника потрібно мати на увазі, що Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 року № 58 не передбачено зазначати строковість трудового договору.
Працівники, які прийняті за строковим трудовим договором, мають ті ж самі права, що й працівники, які працюють безстроково.
І головне про що потрібно пам’ятати, що працівник не може бути допущений до роботи без повідомлення територіальних органів Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, відповідно до постанови КМУ від 17 червня 2015 року № 413.
Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 (пункт 9) зазначив, що укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених в частині другій статті 23 КЗпП є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.
Строковий трудовий договір з педагогічним працівником може бути укладений тільки за згодою працівника, якщо відсутні зазначені в частині другій статті 23 КЗпП умови. Такий висновок можна зробити виходячи з аналізу положень частини 2 статті 23 КЗпП та частини 3 статті 54 Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII.
Строковий трудовий договір, укладений у випадках, не законодавчими актами, навіть за наявності згоди працівника, вважається безстроковим трудовим договором.
Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові договори на невизначений строк.
Строкові трудові договори, переукладені один чи кілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП, вважаються такими, що укладені на невизначений строк (ч. 2 ст. 39-1 КЗпП).
Строковий трудовий договір вважається переукладеним з дати прийняття працівника на роботу, що вказана у відповідному наказі, виданому на підставі укладеного наступного строкового трудового договору. При цьому проміжок часу між датою звільнення працівника за попереднім строковим договором і датою прийняття на роботу за новим строковим трудовим договором не має суттєвого значення.
Припинення строкового трудового договору відбувається в разі спливу строку договору, у разі його дострокового розірвання на вимогу однієї зі сторін та в інших випадках, передбачених статтею 36 КЗпП.
Сплив строку трудового договору не тягне за собою автоматичного звільнення працівника, тому роботодавець до закінчення цього строку повинен видати наказ про звільнення працівника. При цьому заява працівника не вимагається. Наказ про звільнення може бути виданий в останній день дії строкового трудового договору або до цього із зазначенням дати звільнення, що обумовлена строком трудового договору. Але днем звільнення в будь-якому випадку повинен бути останній день роботи, як він визначений трудовим договором. Підставою для звільнення працівника є пункту 2 статті 36 КЗпП.
Однак, як це передбачено статтею 184 КЗпП, звільнення у зв’язку з закінченням строку трудового договору вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається тільки з обов’язковим працевлаштуванням. При цьому на період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Власник має право за своєю ініціативою достроково звільняти працівників, з якими укладено строкові трудові договори, за наявності підстав, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП.
За правилами статті 39 КЗпП строковий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 38 КЗпП.
В частині першій статті 38 КЗпП зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо після закінчення строку трудового договору власник не видавав відповідний наказ про звільнення працівника, трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія трудового договору вважається продовженою (ч. 1 ст. 39-1 КЗпП).
Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.
