Право на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, визначене законодавством, є у держслужбовців і посадовців держорганів, органів місцевого самоврядування (далі — ОМС), обслуговуючі робітники держорганів і ОМС, військовослужбовців, працівників сфери культури, педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників, а також медиків, — пояснює Держпраці.
Виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань для посадових осіб та службовців ОМС передбачена підпунктом 3 пункту 2 Постанови КМУ від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
На відміну від допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не є обов’язковою. Право приймати рішення про її надання працівникам ОМС надано керівнику відповідного ОМС. Він приймає таке рішення виходячи з обставин, викладених у заяві працівника (лист Мінсоцполітики від 16 жовтня 2009 року № 620/13/84-09).
Експрес-курс «Облікові документи кадрової служби та порядок їх ведення»
Конкретних підстав надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у нормативних документах немає, хоча вони можуть бути визначені колективним договором. Вагомість підстав визначає сам керівник.
Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань надається окремому працівнику на підставі його заяви, за власним рішенням керівника. Вона не входить до заробітної плати згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держстату від 13 січня 2004 року № 5, хоча й виплачується за рахунок фонду оплати праці установи.
Джерело: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці
