Мінюст у листі № 5543-0-33-13/6.1 повідомив, що п. 11 час. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» (далі — Закон) передбачено право суб’єкта персональних даних відкликати згоду на обробку персональних даних.
Зважаючи на те, що відповідно до статті 11 Закону згода є лише однією з підстав обробки персональних даних, відкликання згоди можливе лише у випадку обробки персональних даних відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону.
Відповідно до ст. 2 Закону згодою на обробку персональних даних є добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про її надання, а володільцем персональних даних є фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб’єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом. Відтак відкликання згоди на обробку персональних даних має бути адресовано лише володільцю персональних даних.
Також необхідно зазначити, що надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у сенсі ст. 202 Цивільного кодексу України. В той же час ст. 214 Цивільного кодексу України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.
Проте у володільця персональних даних після отримання відкликання згоди суб’єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персональних даних, якщо строки зберігання таких даних не визначені законодавством (ст. 15 Закону).
З огляду на вищевикладене правовідносини щодо відкликання згоди на обробку персональних даних є повністю врегульованими у законодавстві України і відтак немає необхідності у розробці нового нормативно-правового акта у цій сфері, більше того навіть відсутні і правові підстави для його розробки. Також, Мінюст звертає увагу, що статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
