Надання допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованому працівнику


Відповідно до вимог частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII і «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 року № 1975-XII, «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.

Статтею 119 КЗпП передбачено, що за рахунок коштів Державного бюджету України роботодавцю не компенсуються витрати по збереженню за працівником середнього заробітку на період його мобілізації.

У зв’язку з цим при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованому працівнику необхідно включати до розрахунку середній заробіток, так як з нього сплачується єдиний внесок та кількість календарних днів за місяці розрахункового періоду.

Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) зазначено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Під час визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованому працівнику необхідно перевіряти наявність шестимісячного страхового стажу в періоді дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку. У разі, якщо страховий стаж менше шести місяців, необхідно застосувати обмеження, визначене частиною 4 статті 19 Закону № 1105, а саме: розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності в розрахунку на місяць має бути не вищим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом у місяці настання страхового випадку.

Матеріали до теми


Військовий стан та пільговий стаж роботи для працівників
Чи зараховується пільговий стаж роботи для працівників у разі неритмічної роботи підприємства чи організації в умовах військового стану? Так, пільговий ...
Роботодавцям розширено програму допомоги по частковому безробіттю
Починаючи із 7 травня 2022 року діє Закон України від 21.04.2022 р. № 2220-ІХ, який спрощує процедури реєстрації безробітних та надання ...