Працівник, який уклав трудовий договір про роботу за сумісництвом має право на щорічну відпустку (статті 2 Закону «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504/96-ВР). Щорічну основну відпустку сумісникам надають такої самої тривалості, як і іншим працівникам відповідної професії, які працюють на умовах повного робочого часу, й оплачують згідно із законодавством. Тривалість відпустки внутрішнього сумісника також визначають окремо за кожною з обійманих посад.
Частиною 7 статті 10 Закону № 504/96-ВР визначено, що щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного строку безперервної роботи в перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника надаються, зокрема, сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Якщо за основним місцем роботи працівник має право на відпустку більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, то за бажанням працівника йому в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження зарплати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи (пункт 14 частини першої статті 25 Закону № 504/96-ВР).
Працівники-сумісники мають право не лише на щорічну основну відпустку, а й на інші види відпусток, зокрема, на додаткову соціальну відпустку для працівників, які мають дітей; відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустку без збереження заробітної плати. При цьому відпустка у зв’язку з навчанням не передбачена.
Оплату відпустки чи виплату компенсації за невикористану відпустку сумісникам провадять у такому самому порядку, як і за основним місцем роботи, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року. При цьому внутрішньому сумісникові розрахунок відпускних здійснюють окремо за кожною посадою, так само окремо рахують і відпускний стаж.
Джерело: За матеріалами Управління Держпраці у Хмельницькій області
