Наявність чинного контракту на проходження військової служби не на професійній основі є підставою для поширення на працівника гарантій щодо збереження попереднього місця роботи


З підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), трудовий договір може бути припинений у разі призову або вступу працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу.

Натомість, з огляду на вимоги частини третьої статті 119 КЗпП, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Зі змісту цієї правової норми вбачається, що для вирішення питання про наявність права на гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни початку та завершення мобілізації, демобілізації та час дії особливого періоду.

Перший Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303 затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ й з того часу в Україні діє особливий період. Рішень про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося.

Таким чином, позивач уклав контракт під час дії особливого періоду, який не скасовано, тому у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП у зв’язку із вступом на військову службу.

Отже, наявність чинного контракту, укладеного позивачем з Міноборони України 30 жовтня 2017 року на проходження військової служби не на професійній основі строком на три роки, створює підстави для висновку про поширення на позивача гарантій, встановлених частиною третьою статті 119 КЗпП щодо збереження попереднього місця роботи, посади та середнього заробітку на строк дії контракту та відсутність підстав для припинення трудового договору у зв’язку із вступом позивача на військову службу за пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП.

Матеріали до теми


Роботодавець та працівник – військовослужбовець, який продовжує служити після закінчення контракту
Відповідно до частини дев’ятої статті 23 Закону України від 25 березня 1992 № 2232 -XII «Про військовий обов’язок і військову службу» для ...
Виплати премій та додаткових винагород військовослужбовцям: Кабмін уточнив правила
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2022 р. № 449 внесено зміни до Порядку фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій. Зміни, зокрема, ...
Новим законопроектом пропонується розширити перелік осіб, які не підлягають призову під час мобілізації
У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт “Про внесення змін до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” № 7272 ...
Як пережити спустошення після втрати та новин про війну
Андрій Козінчук — військовий психолог та ветеран АТО ділиться порадами, як українцям переживати страшний біль від новин 👇 Як взагалі ...