Найбільш спірним у судовій практиці є припинення поруки


Оприлюднено аналіз судової практики щодо поруки

Інститут поруки проаналізований ВСУ в матеріалі про застосування судами законодавства, що регулює порука як вид забезпечення виконання зобов’язання, опублікованому в № 3, 4 Вісника Верховного Суду України.

Припинення поруки за відсутності спору відбувається відповідно до закону і не вимагає звернення до суду. При наявності спору, якщо кредитор не визнає або заперечує факт припинення поруки на підставі закону, поручитель має право звернутися до суду за захистом свого оспорюваного права. Слід мати на увазі, що способом судового захисту є не вимога про припинення договору поруки, а вимога про визнання поруки припиненою, оскільки порука припиняється не з моменту прийняття судом рішення про це, а з моменту настання підстав, з якими законом пов’язано її припинення.

Згідно зі ст. 559 ЦК, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Судова практика свідчить про неоднакове застосування судами цієї норми у випадках, коли боржником у зобов’язанні, забезпеченому порукою, є юрособи, які припинилися, в тому числі у зв’язку з визнанням їх банкрутами, або які знаходяться на стадії припинення. Роз’яснено, що при розгляді таких справ слід керуватися правовим висновком, зробленим при розгляді справи № 6-129цс12: порука припиняється у разі припинення основного зобов’язання, отже, припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом є підставою для припинення поруки, оскільки зобов’язання по кредитному договором припинилося.

Також роз’яснено, що змінами основного зобов’язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови та обставини, які тягнуть або можуть спричинити негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поручительства, погіршення його майнового стану. Особливістю припинення поруки на підставах зміни зобов’язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов’язання без його згоди не тільки не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, але і з моменту такого збільшення його обов’язок за договором поруки повністю припиняється — перестає існувати.

Щодо переведення боргу, зокрема, роз’яснено, що на поручителя у випадку смерті боржника може бути покладена відповідальність тільки за таких умов:

— наявність у боржника правонаступника спадкоємця, який прийняв спадщину;

— наявності спадкового майна;

— зафіксованої письмової згоди поручителя відповідати за нового боржника, в тому числі і в договорі поруки.

Крім того, щодо розгляду спорів про поручительство третейськими судами роз’яснено, що при наявності в кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону «Про третейські суди» про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності зазначеного третейського застереження залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК неприпустимо. Такі заяви підлягають вирішенню і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції. При цьому відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» банк не є споживачем.

За матеріалами Юрліги

Основи кадрової справи: максимально просто
Авторський курс підвищення кваліфікації кадровиків від Вікторії Ліпчанської. Вищий рівень