Як надавати пільгові додаткові відпустки працівникам які мають право на пільги та компенсації, передбачені різними законами, а саме чорнобильцю — учаснику бойових дій? Роз’яснення Міністерства соціальної політики України.
Які строки звітування з ПДВ та строки сплати його до Держбюджету?
Чи звільнять позивачів від сплати судового збору за всіма трудовими спорами?
Особам, віднесеним до категорій 1 та 2, державою гарантовано в якості пільги, зокрема, додаткова відпустка зі збереженням зарплати строком на 14 робочих (16 календарних) днів на рік (п. 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII, далі — Закон № 796). Зазначена додаткова відпустка не належить до виду щорічних відпусток, а визначена як пільга та компенсація за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи. Водночас учасникам бойових дій та інвалідам війни надається додаткова відпустка зі збереженням зарплати тривалістю 14 календарних днів на рік, яка передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14.05.2015 р. № 426-VIII. Однак якщо пільговик, котрий має одночасно право на пільги та компенсації, передбачені різними законами, тоді він користується пільгами та компенсаціями за своїм вибором відповідно до одного з них (ст. 60 Закону № 796). Відповідно до листа Мінсоцполітики від 18.08.2016 р. № 454/13/116-16, працівник, який має статус учасника бойових дій (інваліда війни) й одночасно є постраждалим унаслідок Чорнобильської катастрофи першої чи другої категорії, має право на додаткову відпустку зі збереженням зарплати відповідно до одного з наведених вище законів за його вибором, оскільки ці пільги є однотипними.
Пропонується звільнити позивачів від сплати судового збору за всіма трудовими спорами. У парламенті зареєстровано законопроект № 5094 про внесення змін до статті 5 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI. Законопроектом пропонується встановити, що від сплати судового збору при розгляді справи у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про трудові спори, що виникають між працівником і роботодавцем. У чинній редакції цієї статті йдеться лише про справи про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Про строки звітування з ПДВ та строки сплати його до Держбюджету ДФСУ в своєму листі від 05.09.2016 р. № 19222/6/99-95-42-01-15 повідомило, що згідно зі ст. 202 ПКУ, звітним (податковим) періодом із ПДВ є один календарний місяць, а для платників єдиного податку — календарний квартал. Зважаючи на це, сума ПДВ підлягає сплаті до держбюджету в строки, установлені ст. 203 ПКУ, — протягом 10-ти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання декларації:
- для місячного звітного (податкового) періоду — 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 і п. 203.1 ПКУ);
- для квартального (податкового) періоду (для платників ПДВ на спрощеній системі оподаткування) — 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пп. 49.18.2 ПКУ).
Згідно з п. 49.20 ПКУ, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Окремої норми щодо перенесення граничного строку сплати податкового зобов’язання з ПДВ Податковим кодексом не передбачено.
Водночас п. 126.1 ПКУ визначено: у разі якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання, цей платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу — у разі затримки до 30-ти календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання;
- у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу — у разі затримки понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання.
Після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня (пп. 129.1.1 ПКУ).
Джерело — редакція журналу «Довідник кадровика»
