Провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за зверненнями громадян засвідчили порушення гарантованого Конституцією права на соціальний захист. Йдеться про тимчасову втрату працездатності у випадках, коли неможливо встановити місцезнаходження страхувальника-роботодавця, який згідно з чинним законодавством має призначати та виплачувати відповідне матеріальне забезпечення (допомогу при тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах)
Вирішення цього питання стало можливим після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 р. № 77-VIII, яким, серед іншого, ухвалено Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Так, відповідно до частини першої статті 30 вказаного закону обов’язок щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення застрахованим особам у наведеному випадку покладено на робочий орган Фонду соціального страхування України за місцем проживання чи перебування таких осіб у порядку, встановленому правлінням Фонду.
На виконання зазначених вимог закону протягом шести місяців з дня набрання ним чинності (тобто до 1 червня 2015 року) мав бути прийнятий відповідний підзаконний нормативно-правовий акт (порядок). Однак досі такий документ не прийнято.
Відсутність необхідного порядку призводить до того, що відповідна категорія осіб опинилась у ситуації невизначеності та не може отримати гарантовані законодавством виплати. Це стало підставою для внесення Голові правління Фонду соціального страхування України Олегу Шевчуку подання Уповноваженого з прав людини з пропозицією вжиття невідкладних заходів на виконання вимог частини першої статті 30 Закону щодо розроблення та прийняття порядку призначення та виплати матеріального забезпечення застрахованим особам робочими органами Фонду у разі відсутності можливості встановлення місцезнаходження страхувальника-роботодавця.
