Згідно з частиною четвертою статті 121 Кодексу законів про працю України робота працівника, направленого у відрядження, оплачується відповідно до умов трудового або колективного договору. При цьому розмір такої оплати не може бути нижчим від середньої заробітної плати.
Тобто, для оплати часу відрядження слід знати два показники. Перший — це денний заробіток виходячи із оплати праці, встановленої трудовим (колективним) договором. Другий показник — це середньоденний заробіток, який обчислюють відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року (далі — Порядок № 100).
До денного заробітку працівника включаються всі виплати, які працівник отримає у місяці, в якому його направляють у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії тощо.
Для визначення середньоденного заробітку заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за 2 попередні місяці, які передують відрядженню. Виплати, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати, перелічено у пункті 3 розділу III Порядку № 100, зокрема доплати та надбавки, виробничі премії, премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії, винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років.
Отже, щоб розрахувати суму, яку належить виплатити співробітнику за час відрядження, необхідно розрахувати і порівняти дві величини:
- середньоденну зарплату;
- денну заробітну плату, за місяць, у якому він перебував у відрядженні.
З цих величин необхідно вибрати більшу і на її підставі розрахувати суму оплати часу відрядження. При цьому оплачуються всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем роботи, з якого відряджено особу.
