Підприємство займається вирощуванням винограду. Цей вид робіт відноситься до сезонних. Один з працівників захворів, до цього часу декілька разів перебував на «лікарняному» впродовж тривалого часу, біля 90 днів. Чи має він право на допомогу по тимчасовій непрацездатності на загальних обставинах, або не більше як за 75 календарних днів?
Дійсно, порядок надання сезонним працівникам допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності має певні особливості.
Згідно з абзацом 4 частини 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105 застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.
Але треба встановити, чи є цій працівник таким, що зайнятий на сезонних роботах.
Що таке сезонні роботи визначено Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року № 310 (далі — Указ № 310).
Сезонними працівниками, точніше, працівниками, зайнятими на сезонних роботах, вважаються працівники, які працюють на роботах, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.
Також для того, щоб точніше встановити, чи є працівник сезонним, слід звернутися до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей» від 28 березня 1997 року № 278 (далі — Постанова № 278).
До працівників, зайнятих на сезонних роботах, застосовується законодавство про тимчасових працівників.
Для відома: Тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а також для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), — до чотирьох місяців. Таке визначення дає цій категорії працівників Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 року № 311-ІХ (далі — Указ № 311). Тимчасові трудові договори укладаються протягом усього року.
Трудовий договір, укладений для виконання сезонних робіт, є строковим трудовим договором, який може укладатися на строк не більше шести місяців і не може перевищувати тривалості сезону.
Якщо тривалість сезонних робіт перевищує шість місяців, із працівниками укладаються звичайні строкові трудові договори, на які не поширюється дія Указу № 310 (п. 2, п. 3 ст. 23 КЗпП).
Трудовий договір на сезонні роботи буде вважатися сезонним, якщо такі роботи будуть мати одночасно дві ознаки: роботи не можуть виконуватись протягом повного року, а тривають протягом певного періоду, залежно від природних та кліматичних умов; відповідні галузі та види робіт, на які приймають працівника, належать до сезонних і є у Списку сезонних робіт і сезонних та сезонних галузей, затвердженому Постановою № 278.
Роботи в виноградарстві дійсно зазначені у видах робіт, які, згідно з Постановою № 278, віднесені до сезонних.
В Списку сезонних робіт та галузей не зазначаються конкретні професії, посади сезонних працівників та не деталізовано сезонні роботи. В зв’язку з цим перелік таких професій, посад та конкретних видів сезонних робіт, а також їх тривалість, дати початку та закінчення таких робіт підприємствам доцільно встановлювати в колективному договорі або іншому локальному нормативному документі.
Але ж наявність однієї цієї ознаки замало, щоб віднести трудовий договір підприємства з найманим працівником виноградної бригади до сезонного.
Адже в Указі № 310 зазначено, що для того, щоб трудовий договір було визначено сезонним, роботи за ним повинні виконуватися протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.
У наказі підприємства про прийняття на роботу працівників виноградної бригади зазначено, що вони приймаються «на період сезону вирощування винограду». Роботи на виноградниках на підприємстві тривають з березня по листопад — тобто впродовж дев’яти місяців на рік.
Таким чином, незважаючи на те, роботи у виноградарстві віднесено до сезонних робіт, в наказі про прийом на роботу міститься термін «на період сезонних робіт», зазначений трудовий договір неможна вважати сезонним; працівник зайнятий на цих роботах, не є сезонним працівником.
Цей договір є звичайним строковим трудовим договором, на який не поширюється дія Указу № 310, укладеним на період виконання певної роботи, так як в силу специфіки вирощування винограду неможливо заздалегідь визначити строк, необхідний для виконання робіт, які передбачені угодою сторін.
Тому допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, зазначеному працівникові повинна надаватися на загальних підставах.
Укази №310 та № 311 є чинними згідно з постановою Верховної ради України № 1545 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року, якою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
