На адресу Головного управління звернувся працівник із запитанням щодо права на відпустку 24 календарні дні без збереження зарплати. На підприємстві він працює менше шести місяців, а за попереднім місцем роботи, пропрацювавши 1 місяць 2 дні, звільнився за власним бажанням та при звільненні отримав компенсацію за два дні невикористаної щорічної основної відпустки.
Статтею 84 Кодексу законів про працю України передбачено, що у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — № 504), працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
Статтею 25 Закону № 504 визначені всі обставини та категорії працівників, яким відпустка без збереження заробітної плати надається в обов’язковому порядку. Зокрема, працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи (пункт 16 частини 1 статті 25 Закону № 504).
Тобто працівник має право на отримання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи до настання шестимісячного терміну безперервної роботи.
