Працівник у день звільнення оформив листок непрацездатності і наступного дня працевлаштувався на нове місце роботи. Чи правомірне таке працевлаштування під час тимчасової непрацездатності? Хто в такому випадку оплачує листок непрацездатності? Чи є ризики в цій ситуації і для кого?
Аби розібратися із цією ситуацією, слід проаналізувати норми законодавства, а також звернути увагу на певні «етичні» аспекти. При цьому варто докладно зупинитися на діях «фігурантів» цієї ситуації, а саме: працівника, який звільнився і на наступний день влаштувався на роботу до іншого роботодавця, роботодавця, з яким було припинено трудові відносини, та роботодавця з яким трудові відносини було оформлено, а також сказати декілька слів про дії Пенсійного фонду України (далі — ПФУ).
Щодо припинення та оформлення трудових відносин
Насамперед слід зауважити, що право на працю закріплене у статті 43 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. У Кодексі законів про працю України (далі — КЗпП) не міститься заборони припиняти трудові відносин з ініціативи працівника або, скажімо, у зв’язку із закінченням дії строкового трудового договору з працівником, який тимчасово непрацездатний. Крім того, у КЗпП не заборонено оформляти трудові відносини з особою, яка тимчасово непрацездатна. Відповідно, у роботодавця, з яким працівник припинив трудові відносини, не було підстав їх не припиняти, а в роботодавця, до якого працевлаштувався такий працівник, немає жодних підстав не укладати або розривати щойно укладений трудовий договір, аргументуючи це тим, що на дату укладення такого трудового договору особа, з якою він укладається, була тимчасово непрацездатною.
У наведеній ситуації міг трапитися і збіг обставин. Припустімо, що домовленість про працевлаштування було досягнуто заздалегідь, але напередодні майбутній працівник, скажімо, застудився та оформив «лікарняний» по тимчасовій непрацездатності. Погодьтеся, що про свою застуду особа ліпше промовчить, аніж ризикне перенести укладення трудового договору на дату після її одужання і весь цей час турбуватиметься, що замість неї роботодавець укладе трудовий договір з іншим працівником.
Таким чином, жодних протизаконних дій ані працівник, ані його колишній і новий роботодавці не вчинили, адже кожен із них діяв у межах норм законодавства.
Щодо дій роботодавця, з яким укладено трудовий договір
Особливої уваги варте питання призначення та надання страхової виплати за період тимчасової непрацездатності.
Умови призначення, обчислення та надання страхових виплат, зокрема за період тимчасової непрацездатності, визначено Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 1105).
Так, частиною 3 статті 22 Закону № 1105 передбачено, що рішення про призначення страхової виплати, зокрема про оплату листка непрацездатності по тимчасовій непрацездатності, приймає страхувальник, тобто роботодавець, або уповноважені ним особи. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.
У нашому випадку роботодавець, з яким укладено трудовий договір, або уповноважені ним особи мають вирішити питання, чи має право працівник на оплату «лікарняного» за страховим випадком, який настав до укладення трудового договору.
Зокрема, частиною 1 статті 12 Закону № 1105 визначено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи, зокрема наймані працівники. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Отже, особа, яка на дату працевлаштування є тимчасово непрацездатною і стосовно якої до укладення трудового договору відкрито (сформовано) листок непрацездатності, не має права на страхову виплату у цього роботодавця, адже страховий випадок настав до оформлення трудових відносин, зокрема укладення трудового договору (контракту) та видання наказу про прийняття на роботу тощо.
Фактично за наведених умов під час укладення трудового договору працівник має повідомити роботодавця про те, що він є тимчасово непрацездатним, у зв’язку із чим зможе стати до роботи відразу після одужання. Підтвердити факт своєї тимчасової непрацездатності працівник може листком непрацездатності, який доступний йому в особистому кабінеті застрахованої особи на вебпорталі ПФУ.
У свою чергу, роботодавець, до якого влаштувався на роботу тимчасово непрацездатний працівник, має враховувати, що за таких умов дія трудового договору триває, але не має підстав нараховувати працівникові заробітну плату, адже він через поважні причини не може виконувати своїх трудових обов’язків.
Таким чином, працівник має стати до роботи відразу після закінчення дії поважних причин, тобто відразу після того, як одужає і буде закрито листок непрацездатності. А поки працівник не став до роботи, час його відсутності в табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489) можна позначити як «неоплачувану тимчасову непрацездатність у випадках, передбачених законодавством», наприклад, таким буквеним або цифровим кодом:
Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності працівникові доречно видати довідку, яку він надасть колишньому роботодавцеві для правильного призначення страхової виплати за листком непрацездатності, котрий було видано працівникові до звільнення.
ДОВІДКА, може містити, зокрема, таку інформацію:
- дата укладення трудового договору
- дата, з якої працівник фактично приступив до виконання своїх трудових обов’язків
- відомості про нарахування працівникові заробітної плати у період із дати укладення трудового договору по дату закінчення тимчасової непрацездатності та фактичного виходу працівника на роботу
Алгоритм
Порядок дій у разі працевлаштування працівника до нового роботодавця (за ідеальних умов):
- Працівник повідомляє роботодавця про перебування на «лікарняному», оформленому під час роботи у колишнього роботодавця.
- Роботодавець або уповноважені ним особи ухвалюють рішення про те, що працівник не має права на оплату «лікарняного» за страховим випадком, який настав до укладення трудового договору.
- Роботодавець табелює працівника («неоплачувана тимчасова непрацездатність у випадках, передбачених законодавством»), але заробітної плати за період тимчасової непрацездатності працівникові не виплачує.
- Працівник виходить на роботу після закінчення «лікарняного».
- Роботодавець видає працівникові довідку про роботу на цьому підприємстві, яку той має подати колишньому роботодавцю для правильної оплати «лікарняного».
Щодо дій роботодавця, з яким припинено трудовий договір
Згідно із законодавством перші 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми невиробничого характеру оплачуються роботодавцем у спосіб та на умовах, визначених Порядком оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440 (далі — Порядок № 440)…
Ще більше корисних матеріалів від провідних експертів й аналітиків знайдете на шпальтах Живого журналу «КАДРОВИК.UA» № 4-2025. Статті доступні тільки для передплатників видання.
Докладніше про специфіку й особливості працевлаштування працівника під час тимчасової непрацездатності, зокрема про дії роботодавця, етичні аспекти та відповідальність працівника, а також, яку роль відіграє Пенсійний фонд — читайте у квітневому випуску журналу у статті експерта із соціального страхування Миколи Постернака «Працевлаштування працівника під час тимчасової непрацездатності».
Джерело: КАДРОВИК.UA
