Під час мобілізації за працівником зберігаються місце роботи та посада до моменту його звільнення з військової служби. Це ускладнює кадрові рішення для роботодавця, особливо за наявності виробничої потреби в заміні. Водночас вибір форми залучення нового працівника має ключове значення.
Законодавство чітко розмежовує трудові та цивільно-правові відносини. Трудовий договір передбачає підпорядкування внутрішньому розпорядку, регулярну оплату праці та соціальні гарантії. Натомість цивільно-правовий договір (ЦПД) регулює виконання конкретної роботи або послуги без встановлення трудових відносин.
Відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України, за мобілізованим працівником зберігається його посада, що виключає можливість її постійного заміщення іншою особою. Якщо ж фактично новий працівник виконуватиме ті самі функції, працюватиме за графіком і підпорядковуватиметься правилам підприємства, такі відносини можуть бути визнані трудовими.
Послуги з військового обліку • Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ
Для довідок: 0 (800) 21 99 77
У такому випадку використання ЦПД є ризиковим, адже контролюючі органи можуть перекваліфікувати його у приховані трудові відносини з відповідними санкціями.
Оптимальним рішенням у більшості ситуацій є укладення строкового трудового договору. Він дозволяє офіційно оформити працівника на період відсутності основного співробітника. Строк такого договору визначається конкретною подією — поверненням мобілізованого працівника до роботи.
Таким чином, роботодавцям варто обережно підходити до використання цивільно-правових договорів і враховувати реальний характер виконуваних робіт. Строковий трудовий договір залишається найбільш безпечним і юридично обґрунтованим варіантом у період мобілізації працівників.
Джерело: Чорноморська МТГ
