Насамперед варто зазначити, що пунктом першим статті 24-1 Закону України від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі — Закон № 270) передбачена заборона у рекламі про вакансії (прийняття на роботу) висувати вимоги за ознаками раси, кольору шкіри, віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сексуальної орієнтації, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших громадських об’єднаннях, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.
У разі порушення вимог цієї статті, відповідно до пункту третього статті 24-1 Закону № 270, рекламодавець сплачує до державного бюджету штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент вчинення порушення, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Вимоги до оголошення про вакансію та законні підстави для відмови у прийнятті на роботу: актуальні запитання — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
Штраф, накладення якого передбачено цією статтею, є фінансовою санкцією і не належить до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Порушник має право звернутися до Держпраці або до суду задля оскарження рішення про штраф.
У разі несплати рекламодавцем накладеного на нього штрафу протягом 15 календарних днів з дня вручення/отримання розпорядчого документа (якщо такий не був оскаржений до органу державного нагляду (контролю) або в судовому порядку) сума штрафу стягується в судовому порядку.
Який загальний текст відмови у прийнятті на роботу можна використати і на які норми законодавства при цьому слід посилатися, якщо кандидат не відповідає установленим вимогам до певної посади — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
Джерело: Управління Держпраці
