Як роз’яснює Мінекономіки, згідно зі статтею 19 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504) одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Найголовніша подія року: Всеукраїнський кадровий форум – 2022
Якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні таких відпусток (ст. 24 Закону № 504).
Враховуючи викладене, при звільненні працівнику мають виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової соціальної відпустки, передбаченої статтею 19 Закону № 504.
Разом з тим, якщо після звільнення з таким працівником укладено новий трудовий договір, на новому місці роботи роботодавець не несе обов’язку щодо надання цьому працівнику невикористаної за попереднім місцем роботи додаткової соціальної відпустки.
Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.
Джерело: Лист Міністерства Економіки України від 08.02.2022 р. №4712-06/6091-09
