Роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, є платниками ЄСВ.

Базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі — Інструкція № 5) матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, входить до фонду додаткової заробітної плати, на яку нараховується ЄСВ (пп. 2.3.3 п. 2.3 розділу 2 цієї Інструкції).

Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам підприємства у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п. 3.31 розділу 3 Інструкції № 5). Крім того, така допомога належить до виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ (п. 14 розділу ІІ Переліку № 1170).

Таким чином, базою нарахування ЄСВ є безповоротна фінансова допомога, що має систематичний характер та виплачена роботодавцем працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах. Не є базою нарахування ЄСВ сума безповоротної фінансової допомоги разового характеру та безповоротна фінансова допомога, виплачена роботодавцем особам, які не перебувають з ним у трудових відносинах.