Працівники, призвані на військову службу під час мобілізації, загалом мають законодавчу гарантію збереження місця роботи та посади. Це правило є обов’язковим для всіх роботодавців незалежно від форми власності підприємства, а після завершення служби працівник має право повернутися на попередню посаду.
Водночас ця гарантія не є абсолютною і не поширюється на окремі категорії осіб, зокрема на працівників рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також на осіб, які обіймали виборні посади, строк повноважень яких уже завершився.
Період проходження військової служби зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю та державної служби, що має значення для подальшого пенсійного забезпечення та кар’єрного обліку.
Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 21 99 77
Після отримання повістки або факту мобілізації працівник зобов’язаний повідомити роботодавця та надати підтвердні документи — військовий квиток, довідку територіального центру комплектування та соціальної підтримки або витяг з наказу. На підставі цих документів роботодавець видає наказ про увільнення від роботи на період служби. Це не є звільненням, а лише тимчасовим призупиненням виконання трудових обов’язків.
Щодо оплати праці, роботодавець не зобов’язаний виплачувати середню заробітну плату під час проходження військової служби. Такі виплати можуть здійснюватися лише за його власною ініціативою, тоді як основним доходом є грошове забезпечення військовослужбовця.
У разі порушення трудових прав мобілізований працівник має право звернутися до Державної служби України з питань праці або оскаржити дії роботодавця в судовому порядку.
Джерело: Мін’юст
