Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає лише у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівнику сум у відведені законодавством строки. При цьому тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган). Відповідний висновок наводить Верховний Суд (Касаційний цивільний суд) у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц.
Обставини судового позову полягали в тому, що при звільненні з роботи позивачу не повернули трудову книжку, з наказом про звільнення не ознайомили та не повідомили про належні до виплати суми.
Проте, як з’ясувалося в ході розгляді справи у суді першої інстанції, у день звільнення позивач не працював, доказів пред’явлення вимоги про розрахунок не надав, в бухгалтерію підприємства з такою вимогою не звертався, від отримання трудової книжки відмовився.
Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції та виходив з того, що з вимогою про проведення розрахунку позивач не звертався, зарплата виплачена шляхом направлення поштовим грошовим переказом, отже його трудові права не порушені. Позивач не був позбавлений можливості отримати трудову книжку та зарплату у встановлені строки.
До того, судами встановлено, що позивач відмовився отримати трудову книжку та ознайомитися з наказом про звільнення, про що були складені відповідні акти.
Тож позивачу відмовили в його позовних вимогах, з огляду на те, що відсутня вина роботодавця у не отриманні повного розрахунку при звільненні. Роботодавець надав достатньо доказів того, що він виконував свої обов’язки щодо остаточного розрахунку при звільненні
