Роботодавець зобов’язаний запропонувати співробітнику, якого скоротили, вільну вакансію тільки на своєму підприємстві


Ухвалення роботодавцем заходів щодо працевлаштування працівника на іншому підприємстві або після розірвання з працівником трудового договору не є обов’язком роботодавця

При розгляді справи № 6-40цс15 по спору про поновлення на роботі, виплати зарплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ВСУ дійшов висновку, що роботодавець виконав обов’язок з працевлаштування звільненого працівника, якщо йому було запропоновано всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протягом цього періоду таі які існували на день звільнення.

Роз’яснено, що відповідно до частини 2 ст. 40 КЗпП, звільнення на підставах, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Згідно з частинами 1 і 3 ст. 49-2 Кодексу, про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник належним чином виконав вимоги частини 2 ст. 40, частини 3 ст. 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі звільнений співробітник працював.

Оскільки обов’язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 ст. 49-2 КЗпП роботодавець виконав цей обов’язок, якщо працівнику були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Ухвалення роботодавцем заходів щодо працевлаштування працівника на іншому підприємстві або після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини 2 ст. 40, частини 3 ст. 49-2 КЗпП не є обов’язком роботодавця.

За матеріалами Юрліги