Головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Юрій Остренко надав таке роз’яснення.
Конкретні рекомендації для роботодавців на період карантину передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ (далі — Закон № 530), який набув чинності 17 березня 2020 року.
По-перше, визначено підставу збільшення кількості днів неоплачуваної відпустки за угодою сторін у разі карантину. Зокрема, згідно із Законом № 530 передбачено зміни до статті 84 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) (п. 1 розд. І) та статті 26 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) (п. 6 розд. І). Так, у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III (далі — Закон № 1645) строк перебування у відпустці без збереження заробітної на період карантину не включається у загальний строк, встановлений частиною другою статті 84 КЗпП та частиною першою статті 26 Закону № 504.
Отже, відповідно до оновлених норм неоплачувана відпустка за угодою між працівником та роботодавцем надається:
- за сімейними обставинами тривалістю не більш як 15 календарних днів на календарний рік;
- на період карантину (може бути надана на весь період карантину за заявою працівника).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 карантин введено відповідно до статті 29 Закону № 1645, отже у період карантину може бути надано неоплачувану відпустку без обмеження її тривалості 15 календарними днями на рік. При цьому працівник у заяві про її надання має посилатися саме на норму частини четвертої статті 84 КЗпП та частини третьої статті 26 Закону № 504, наприклад: «Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати відповідно до ч. 4 ст. 84 КЗпП України та ч. 3 ст. 26 Закону України «Про відпустки» (далі вказати бажану дату початку відпустки і до закінчення карантину чи зазначити конкретну дату)».
По-друге, легалізовано роботу вдома. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Закону № 530 роботодавець може доручити працівникові виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику за його згодою відпустку.
Роботодавці можуть отримати від працівників письмові заяви про те, що вони мають належні умови для роботи вдома або можуть виходити на роботу та виконувати деякі доручення роботодавця. У цьому випадку не йдеться про зміну істотних умов праці за статтею 32 КЗпП, тому попереджати працівників за 2 місяці не потрібно.
Читайте також: Як оформити простій?
За роботу вдома працівник отримує ту саму оплату, що й у разі роботи на робочому місці. Можлива виплата компенсації за використання інструментів та механізмів (ст. 125 КЗпП).
Стосовно ж норми про відпустку, вважаємо, що вона свідчить про надання, зокрема, щорічної відпустки та інших відпусток, на які має право працівник, поза графіком відпусток. Зважаючи на те, що в нормі підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 530 нічого не сказано про вид відпустки, ця норма стосується як оплачуваної відпустки (усі щорічні, соціальна додаткова на дітей, «чорнобильська» тощо), яку можна надавати поза графіком відпусток, так і відпусток без збереження заробітної плати. Але у будь-якому разі працівник має погодитися використати таку відпустку. В жодному разі роботодавець не може змушувати працівника піти у відпустку — має бути досягнута згода сторін: з одного боку роботодавець пропонує, з другого — працівник не проти.
За ініціативою власника підприємства, установи, організації (далі — підприємство) або уповноваженого органу може змінюватися режим роботи органів, закладів, підприємств, зокрема, щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб (підп. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 530).
Крім того, для працівників, підрозділи яких перебувають у стані простою, в т. ч. на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, згідно зі статтею 113 КЗпП передбачено компенсацію з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Частково таку компенсацію відшкодовує роботодавцям, за їх зверненнями, Державна служба зайнятості згідно з Порядком фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 7 лютого 2009 року № 45 (далі — Порядок № 45).
Джерело: ГУ Держпраці у Дніпропетровській області
