Необхідність заміни тимчасово відсутніх працівників виникає у разі відсутності працівника у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, відпусткою.
Доручення додаткової роботи, пов’язаної із виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника, можливе лише за погодженням із працівником та повинно оформлюватися відповідним наказом роботодавця — наголошують в Мінекономіки.
Виконання службових обов’язків за більш відповідальною посадою, коли це пов’язане з розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому ж підприємстві, в установі, організації, вважають тимчасовим замісництвом.
Порядок оплати тимчасового замісництва регламентується роз’ясненнями Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 30/39.
Під виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника слід розуміти заміну працівника, відсутнього у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, відпусткою, виконанням громадських обов’язків тощо, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігають робоче місце (посада).
Працівники виконують обов’язки тимчасово відсутнього працівника одночасно з виконанням своїх основних обов’язків у межах встановленої графіком роботи (змінності) тривалості робочого дня (зміни).
Водночас законодавством не передбачено прямого зобов’язання роботодавця на час тимчасової відсутності певного працівника, зокрема у зв’язку з відпусткою, тимчасовою непрацездатністю тощо, покладати виконання його обов’язків на іншого працівника. Це питання вирішується кожним роботодавцем самостійно і залежить, зокрема, від таких чинників, як виробнича необхідність, фінансові можливості, згода працівника, на якого покладають додаткові обов’язки, тощо.
Джерело: лист Мінекономіки від 14 серпня 2020 року № 3512-06/50540-01.
