Організація навчального процесу базується на Законі України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII, державних стандартах освіти, інших актах законодавства України з питань освіти, навчальних планах та графіку навчального процесу. Навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається зазвичай з 1 вересня. Для студентів він складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних і святкових днів, виробничої практики, канікул. Навчальні дні та їх тривалість визначаються річним графіком навчального процесу.
Навчальні заняття проводяться за розкладом занять, який повинен забезпечувати виконання навчального плану в повному обсязі.
Робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов’язків у поточному навчальному році, відображених в індивідуальному плані викладача і графіку роботи (розкладом аудиторних навчальних занять, консультацій та іншими видами робіт).
Читайте також Відмінність суміщення від сумісництва
Викладач зобов’язаний дотримуватись встановленого йому графіка робочого часу.
Щодо сумісництва в організації, яка є для працівника одночасно основним місцем роботи, такий сумісник є внутрішнім сумісником.
Визначення понять, що є роботою за сумісництвом, суміщенням, збільшенням обсягів виконуваної роботи, виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи та роботою, яка не вважається сумісництвом, наведено в Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, в постанові Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 4 грудня 1981 року № 1145 (далі — Постанова № 1145), Інструкції Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС щодо застосування Постанови № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 14 травня 1982 року № 53-ВЛ.
Положення нормативних документів колишнього СРСР нині діють на підставі постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року № 1545-XII. Цією постановою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Тож сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Прийняття на роботу здійснюється на загальних підставах. Працівник подає заяву про прийняття на роботу. У ній він вказує посаду (професію), на яку працевлаштовується і умови роботи (робота за сумісництвом, графік роботи). Тож факт укладення трудового договору на умовах сумісництва має бути відображений і у заяві працівника та в наказі (розпорядженні) роботодавця, в якому зазначається обов’язковий графік роботи: з якого часу і до якого часу працюватиме (такий графік роботи може бути встановлений як перед початком роботи за основним місцем, так і після).
Працівника ознайомлюють з наказом під підпис. При цьому він працює як основний працівник, і як сумісник, але роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час. Головне, щоб цей час роботи за сумісництвом був відпрацьований поза межами основного робочого часу. Слід звернути увагу на те, що працівник не може одночасно (наприклад, з 9-ї до 18-ї год.) виконувати роботу за основним місцем роботи і за сумісництвом, оскільки це буде вважатися суміщенням професій.
Робота за сумісництвом відображається в табелі обліку робочого часу та оплачується пропорційно відпрацьованому часу.
Незалежно від виду трудового договору на всіх працівників заповнюється особова картка (типова форма № П-2, затверджена наказом Держкомстату і Міноборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656).
