У час швидких змін у законодавчій базі людям, які не пов’язані за фахом своєї діяльності з прийнятими Верховною Радою законами, дуже важко зрозуміти, що саме потрібно знати для забезпечення свого права на соціальний захист від держави. Скільки потрібно буде витратити часу для отримання допомоги по безробіттю, та які саме необхідно зібрати документи перед відвіданням центру зайнятості.
Для відповідей на запитання про порядок, що визначає виплату допомоги, строки, перелік документів тощо є Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III, постанова правління Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття від 12 квітня 2012 року № 327, наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» від 20 листопада 2000 року № 307.
По-перше, підстава звільнення з роботи впливає не тільки на швидке й успішне працевлаштування в подальшому, а також на умови та строки виплати допомоги по безробіттю. Кожен роботодавець має свою точку зору стосовно статті звільнення, що зазначена в трудовій книжці на попередньому місці роботи. Звісно, у разі визначення підставою для звільнення на попередньому місці роботи, наприклад, п. 4 ст. 40 (прогул без поважної причини), п. 7 ст. 40 КЗпП (поява на роботі в нетверезому вигляді, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння) тощо, з’являються цілком слушні сумніви: чи варто брати на роботу цю людину та чи буде вона в подальшому дотримуватися встановлених на підприємстві правил? Одностайної відповіді тут бути не може – у кожного роботодавця своя думка щодо цього питання. Якщо ж так сталося, необхідно шукати всі способи для отримання роботи й першочергово звернутися до державної служби зайнятості.
Стати на облік у центр зайнятості можна на підставі заяви особи як за місцем реєстрації місця проживання, так і за фактичною адресою в будь-якому населеному пункті за умови відсутності факту її реєстрації в інших центрах, що передбачає п. 11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних. Із зазначеного вище випливає, що відмовляти громадянам у постановці на облік на підставі відсутності прописки в іншому населеному пункті, районі центри зайнятості не мають права.
Для реєстрації виплати допомоги по безробіттю потрібно надати до центру зайнятості документи, передбачені п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198. Реєстрація проводиться за умови пред’явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома чи іншого документа про освіту. Для отримання статусу безробітного, що дає право на виплату допомоги по безробіттю, людина особисто подає до центру зайнятості заяву з інформацією про те, що вона не є найманим працівником, не уклала договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрована як фізична особа-підприємець, копію довідки про ідентифікаційний номер, а також довідку про заробітну плату.
Зверніть увагу: згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» від 26 вересня 2001 року № 1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) і добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, у якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття – у якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку в державного реєстратора як суб’єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої чи іншої діяльності, закінчення проходження служби).
Допомога по безробіттю призначається як застрахованим, так і незастрахованим особам, що визнані безробітними відповідно до встановленого законодавством порядку. Стаття звільнення не впливає на перелік документів, які необхідно надавати під час реєстрації в службі зайнятості.
Законом визначено, що безробітний – це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку чи інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Особами працездатного віку є особи віком від 16 років, які не досягли пенсійного віку, установленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Статус безробітного дає особі право на отримання допомоги по безробіттю на умовах та в розмірах, визначених ст. ст. 22, 23 та 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III.
Залежно від статті звільнення, виплата допомоги призначається:
- особам, які звільнені за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України, допомога по безробіттю виплачується з восьмого календарного дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості;
- особам, які звільнені відповідно до ст. 37, пп. 3, 4, 7, 8 ст. 40, ст. ст. 41, 45 КЗпП України та за власним бажанням без поважної причини, згідно зі ст. 38 КЗпП України, виплата допомоги по безробіттю починається з 91-го календарного дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Ураховуючи зазначений факт, якщо працівник може вибрати підстави звільнення між ст. 38 та п. 1 ст. 36, пропонуємо уважно переглянути попередній абзац.
Розміри соціальних виплат залежать від підстави звільнення, страхового стажу та розміру заробітної плати, яку людина отримувала перед звільненням, але законодавством установлено максимальний розмір допомоги по безробіттю, який не може перевищувати чотирикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Розмір цієї допомоги визначається у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, залежно від страхового стажу:
- до двох років – 50 %;
- від двох до шести років – 55 %;
- від шести до десяти – 60 %;
- понад десять років – 70 %.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
- перші 90 календарних днів – 100 %;
- упродовж наступних 90 календарних днів – 80 %;
- у подальшому – 70 %.
Повна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
Весь період виплати матеріальної допомоги по безробіттю зараховується до загального та безперервного трудового стажу громадянина. У трудовій книжці робиться запис державної служби зайнятості про час початку, припинення, відкладення та закінчення виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю згідно з пп. «е» п. 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Міністерством праці, Міністерством юстиції, Міністерством соціального захисту від 29 липня 1993 року № 58. Записи в трудову книжку про початок, припинення, відкладення та закінчення виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю вносяться працівником державної служби зайнятості після видання наказу, але не пізніше тижневого строку. Вони підтверджуються особистим підписом працівника державної служби зайнятості та печаткою центру зайнятості.
Наостанок наводимо цікаву статистику: скільки, де та на яких умовах європейські країни здійснюють виплати своїм безробітним громадянам. Наприклад, у Франції встановлено максимальний рівень виплати, який дорівнює € 6161 на місяць. Виплачувати допомогу з безробіття країна готова від 4 місяців до 2 років (до трьох для звільнених у віці понад 50 років). У Німеччині максимальний рівень виплати становить € 2215 в Західній Німеччині та € 1940 в Східній зі строками від 6 до 24 місяців. В Італії розмір виплати залежить від галузі, у якій працював до звільнення безробітний. В Іспанії на утриманні держави безробітний може перебувати від 4 місяців до 2 років із максимальним розміром допомоги € 1397. У Данії максимальний термін виплат дорівнює двом рокам, а сума коливається в межах € 2295. Нідерланди готові підтримувати безробітних від 3 до 38 місяців із максимальним розміром допомоги в € 144,75 на день. І, нарешті, Швейцарія виплачує допомогу по безробіттю залежно від віку й терміну відрахувань від 200 до 520 днів і встановленим максимальним розміром допомоги € 6986 на місяць.
