Звільнення працівників з ініціативи роботодавця супроводжується низкою законодавчих обмежень, особливо щодо соціально вразливих категорій. Вагітні жінки, матері малолітніх дітей та одинокі матері мають підвищений рівень трудових гарантій, а в окремих випадках — право на обов’язкове працевлаштування і збереження доходу.
Відповідно до частини третьої статті 184 Кодекс законів про працю України, звільнення з ініціативи роботодавця не допускається щодо вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (а у визначених законом випадках — до шести років), а також одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини з інвалідністю.
Єдиний виняток із цієї заборони — повна ліквідація підприємства, установи або організації. Проте навіть у такій ситуації закон вимагає обов’язкового працевлаштування зазначених працівниць.
Експрес-курс «Облікові документи кадрової служби та порядок їх ведення»
0 (800) 21 99 77 • E-mail: [email protected]
Окремі гарантії передбачені й у разі закінчення строкового трудового договору. Якщо вагітну жінку або матір малолітньої дитини звільняють у зв’язку зі спливом строку договору, роботодавець зобов’язаний забезпечити її працевлаштування. На період такого працевлаштування за працівницею зберігається середня заробітна плата, але не більш як за три місяці з дня припинення трудового договору.
Таким чином, законодавство спрямоване на реальний, а не формальний захист трудових прав матерів. Порушення цих гарантій може стати підставою для поновлення на роботі та притягнення роботодавця до відповідальності, тому під час ухвалення кадрових рішень ці норми мають враховуватися обов’язково.
Джерело: Держпраці
