15 березня Верховна Рада прийняла в цілому Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” (законопроект № 7160). Він встановлює нові правила організації трудових відносин в умовах воєнного стану усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Коротко розповімо про ці ключові зміни у трудове законодавство.
Так, Закон передбачає можливість:
- укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
- переводити на період дії воєнного стану роботодавцю працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. При цьому не застосовується;
- звільнитися працівнику за власною ініціативою без двотижневого строку попередження (за винятком примусового залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури) у зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, та загрозою для життя і здоров’я працівника;
- розривати роботодавцем трудовий договір з працівником у зв’язку з ліквідацією підприємства, викликаною знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства. При цьому про звільнення працівника слід попередити не пізніше ніж за 10 днів;
- звільняти працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною;
- призупиняти виплату зарплати працівникам у разі неможливості її виплати через воєнні дії, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність;
- відмовляти роботодавцю у наданні працівнику будь-якого виду відпусток (окрім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури;
- надавати на прохання працівника відпустку без збереження заробітної плати без урахування обмеження щодо максимальної тривалості такої відпустки;
- призупиняти дію трудового договору (йтеться про тимчасове звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором). При цьому зупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Також цей Закон говорить про:
– встановлення нормальної тривалості робочого часу працівників у період воєнного стану – не більше 60 годин на тиждень;
– призупинення на період воєнного стану дії окремих статей КЗпП щодо святкових і неробочих днів та скорочення тривалості роботи напередодні таких днів;
– проведення на власний розсуд роботодавця організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів на час воєнного стану;
– зміни умов щодо залучення працівників до роботи в нічний час та до роботи деяких категорій працівників (у т. ч. жінок, які мають маленьких дітей) на період воєнного стану .
Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Наразі остаточного тексту Закону не оприлюднено.
Джерело: БУХГАЛТЕР.UA
