У Держпраці відповіли, що працівник повинен повертати заробітну плату за невідпрацьовані дні відпустки, в разі звільнення до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку.
Статтею 127 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) передбачено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі та організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, в тому числі при звільненні до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки.
Виняток
Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього КЗпП, а також при направленні на навчання та в зв’язку з виходом на пенсію.
Таким чином, заробітна плата не повертається за невідпрацьовані дні відпустки, в разі звільнення до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку у разі:
— призиву або вступу працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього КЗпП;
— переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
— відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;
— змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
— виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;
— нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
— при направленні на навчання;
— в зв’язку з виходом на пенсію.
Примітка редакції. На сьогодні, крім КЗпП, чинний спеціалізований Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504), норми якого є ширшими. Тому коли говоримо про утримання невикористаних або невідпрацьованих відпусток, то разом з КЗпП слід застосовувати статтю 22 Закону № 504.
