При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з’ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані роботодавцем передбачені ст. 147-149 Кодекс Законів про про працю (далі —КЗпП) правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
На це вказує ВС/КЦС у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.
Аби правомірно накласти дисциплінарне стягнення, роботодавцю необхідна наявність сукупності таких умов:
— порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;
— невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказ про оголошення догани є обґрунтованим, оскільки в наказі зазначено: за які порушення накладено дисциплінарне стягнення, зазначено докази, які підтверджують вказані порушення, та міститься інформація, на підставі яких статей КЗпП накладено дисциплінарне стягнення.
Проте ВС указує на те, що з таким висновком погодитись не можна.
Обставини справи свідчать, що наказ «Про оголошення догани ОСОБА_1» прийнятий на підставі недотримання працівником вимог наказу «Про затвердження Інструкції з організації охорони, пропускного та внутрішньо-об’єктового режимів», який втратив чинність. Тож суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оголошення догани роботодавцем на підставі наказу, який втратив чинність, є неприпустимим.
Наказ про накладення на працівника дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення трудових обов’язків.
За обставинами справи встановлено, що роботодавець виявив певні упущення у роботі підпорядкованого позивачу підрозділу, про що свідчить зміст службових та пояснювальних записок. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дисциплінарне стягнення за указані порушення накладено поза межами місячного строку, який визначений частиною 1 статті 148 КЗпП.
