Трудове законодавство передбачає різні гарантії залежно від того, чи йдеться про тимчасове припинення роботи, скорочення штату або ліквідацію підприємства. Від цього залежить, чи зберігається за працівником робоче місце, які виплати йому належать та за яких умов трудові відносини можуть бути припинені.
Під час простою працівник залишається у штаті, якщо підприємство тимчасово не може забезпечити роботою. Якщо простій виник не з вини працівника, за цей час виплачують не менше двох третин тарифної ставки або окладу. Якщо простій спричинений небезпечною для життя чи здоров’я ситуацією не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Інша ситуація — призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану. Воно можливе, якщо роботодавець і працівник не можуть виконувати свої обов’язки через збройну агресію. У цей період виплата зарплати та інших гарантій призупиняється, але трудові відносини не припиняються.
Також читайте: «Порядок звільнення працівників під час ліквідації підприємства»
У разі скорочення чисельності або штату чи ліквідації підприємства працівника мають попередити про майбутнє звільнення у встановлений законом строк. За звільненнями з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачують вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку. Також діють правила щодо переважного права на залишення на роботі.
Якщо роботодавець переміщує виробництво або закриває окремий об’єкт, переведення працівника на іншу роботу допускається за правилами ст. 32 КЗпП. Зміна істотних умов праці також має відбуватися з дотриманням установлених законом вимог. В умовах воєнного стану діють спеціальні правила щодо строків повідомлення.
Отже, простій не означає автоматичного звільнення, а скорочення чи ліквідація передбачають установлену законом процедуру та відповідні гарантії. У кожній ситуації важливо правильно визначити підставу припинення або зміни трудових відносин.
Джерело: Право 24
